У кожній епосі є свій визначний виток – ключовий момент, який назавжди залишається в історії. Таким моментом стало хрещення Київської Русі в 988 році. Це був той переломний момент, коли стираються старі звичаї і вірування, забуваються боги. Звичайно, це не відбувається миттєво. Але для того, щоб примирити людей зі змінами необхідно було дати їм те, що буде втілювати їх нову віру, новий час. Таким символом християнства і стала для слов’ян Свята Софія Київська.
Вічне питання
Насправді вчені довгий час не могли прийти до єдиної думки – коли ж побудували одну з найдавніших Київських святинь. Єдиним в той час джерелом були суперечливі літописі. Новгородський літопис вказував на 1017, тоді як Нестор записав більш пізній 1037. У чому історики дійшли згоди, так це в історичній постаті, яка наказала побудувати Святу Софію – величний князь Ярослав Мудрий.
Істина відкрилася в старовинному графіті (підписи або написи), якими в той час залучали прихильність вищих сил, підтверджували клятви. Найдавніший з них був знайдений під фрескою Святого Василя на початку 21 ст., І датований 1022 Тобто, не Ярослав закладав Софію (почав своє правління в 1019 р.). А його видатний попередник – Володимир Хреститель. І дійсно, більшість старовинних фресок присвячене сценам з життя Володимира, після хрещення взяв собі ім’я Василя. А після більш ретельного вивчення, археологи прийшли до висновків, що Свята Софія дійсно була заснована Володимиром 4 листопада 1011 і закінчена 11 травня 1018.
До нас не дійшли імена будівельників, але первинний фундамент Софії залишається без змін вже більше тисячі років, що свідчить про їхню виняткову майстерність. Пальмову гілку тут передають візантійським архітекторам. Це ж підтверджує і первинний зовнішній вигляд Київської святині – вона дуже схожа на візантійську Софію до її перебудови в мечеть.
Фрески і мозаїки – давня мова
У той час на землях сучасної України було дуже мало освідчених людей. Тільки представники дворянства, деякі торговці і духівники володіли грамотою і могли приєднатися до біблійної благодаті. Крім того книги були рідкістю і коштували дуже дорого. Щоб залучити більше населення до нової віри, знайшовся простий, але не менш ефективний спосіб – малюнки і живопис. Таким чином, крім проповідей, люди могли самостійно «побачити» Біблію.
Над фресками і мозаїками Святої Софії працювали більше 30 майстрів. Це найбільші в Європі фрески – ними вкрито близько 260 м кв. собору. Загалом, за тематикою зображення можна розділити на 3 групи: опис життя княжого роду, євангельські легенди і біблійні оповіді. Причому, що дійсно справжнє досягнення для Київської Русі того часу, під час розпису було застосовано близько 700 різних відтінків фарби (наприклад, одного зеленого тут набереться 34 види).
Дух місця
З плином часу, зовнішній вигляд Софії і оточуючих її будівель зазнав істотних змін, але не дивлячись на це вона жодного разу не відчувала значні зміни. В кінці 17 ст. вона втратила свій первісний давньоруський вигляд і перетворилася в ту, яку кожен з нас може побачити її зараз.
Але в суспільстві досі передається легенда про справжній київський оберіг – поки живі стіни Софії, доти існуватиме Київ. Це вірування склалося в народі після навали татаро-монголів хана Батия в 1240 р. Після цього все місто було зруйноване, над ним височіли лише непохитні стіни Софії Київської – як знак швидкого відродження.
Коли в 2011 році в фундаменті дзвіниці Софії пішла тріщина в результаті будівництва підземного басейну в розташованому неподалік фітнес-центрі, жителі міста були дійсно стурбовані. Особливо хвилювалося старше покоління – ті, хто ріс на казках і легендах про Київ. Адже руйнування Софії віщувало загибель міста. Але на щастя, цього так і не відбулося. Поки.
Джерело: weloveua
