Наше життя складається з різних подій, кожна з яких певною мірою впливає на наше майбутнє. Іноді ці події стають відправною точкою для світової історії, змушуючи її йти в тому чи іншому напрямку. Наприклад, одного разу в Китаї вирішили скоротити поголів’я «шкідливих» птахів для того, щоб вирощувати більше зерна, а замість цього отримали справжню катастрофу, наслідки якої довелося довго виправляти.
Ми складемо вам компанію під час екскурсії в минуле. Вона покаже, як на перший погляд незначний вчинок однієї людини може вплинути на майбутній хід подій.
Помилковий досвід і пурпурний барвник
Сер Уїльям Генрі Перкін, будучи студентом-хіміком, працював над створенням штучного хініну – ліків від малярії. Досвід не увінчався успіхом, однак став причиною революційного прогресу в сфері синтетичних і напівсинтетичних матеріалів. Зокрема, барвників, адже до цього часу для фарбування тканин використовували виключно натуральні пігменти.
У 1856 році світ побачив яскравий барвник пурпурного кольору. Через 2 роки 20-річний Перкін вже володів власним виробництвом, яке виготовляло фарбу в комерційному масштабі. Так один з експериментів ліг в основу розширення колірної гами барвників.
Едвард Дженнер і невідомі доярки, які започаткували безпечні щеплення
Під час свого навчання Едвард Ентоні Дженнер зіткнувся зі стійкою думкою селян про користь коров’ячої віспи для людей. Пізніше йому вдалося переконатися в почутому. Займаючись лікуванням однієї з сімей, він з’ясував, що єдиною здоровою людиною виявилася колишня доярка.
Через багато років і після незліченної кількості дослідів докази були отримані. Штучно заражені коров’ячою віспою більше не були сприйнятливі до захворювання.
14 травня 1796 року вчений зробив перше щеплення. В його основу лягло використання вакцини раніше спеціально зараженої віспою людини. Завдяки відкриттю Дженнера вдалося запобігти поширенню більшості інфекційних захворювань.
Пивні бульбашки і пляшка газованої води
Спостережливість і цікавість привели до ще одного відкриття. Джозеф Прістлі провів науковий дослід у процесі приготування пива, встановивши над ним резервуари, наповнені водою. Так учений зміг отримати вуглекислий газ в чистому вигляді.
Перша пляшка з газованою водою з’явилася в 1767 році. Тоді вона ще не містила ніяких добавок. Через кілька років Прістлі продемонстрував у Королівському науковому товаристві свою доповідь про користь цього напою і його можливі рецептури.
«Звеселяючий газ» і анестезія
Американський стоматолог Хорас Уеллс став свідком незвичайної властивості закису азоту на одному із заходів. Отримавши рану під впливом газу, людина не відчувала болю. Провівши ряд дослідів, вчений переконався у своїх висновках.
У 1845 році метод був представлений медичному співтовариству, але провалився. Обраний пацієнт виявився несприйнятливий до газу.
На жаль, даний вид анестезії при житті Уеллса виявився незатребуваним, але згодом отримав визнання і набув поширення в стоматології. У деяких країнах «звеселяючий газ» використовується при пологах.
Звичайний реп’ях і липучка для одягу
Одного разу після прогулянки зі своїм собакою Жорж де Местраль зауважив, що на його штанях залишився реп’ях. Вивчивши під мікроскопом свою знахідку, вчений вирішив використовувати побачене.
У 1955 році був отриманий патент на виробництво перших липучок. Вони були далекі від сучасної версії і створювалися вручну. Через деякий час липучка стала більш схожою на сучасну і виготовлялася масово.
На початку 60-х років винаходом всерйоз зацікавилися для вирішення «космічних проблем». У космонавтів з’явилася можливість зручно прикріплювати різні предмети до стін. Широке поширення липучки одержали вже за кілька років.
Помилка на виробництві та відкриття йоду
Французький підприємець Бернар Куртуа на своєму виробництві став свідком фіолетових клубів пара з дратівливим до сліз запахом. Потрапляючи на холодну поверхню, вони перетворювалися на кристали темного кольору з металевим блиском.
У 1813 році про дане відкриття було написано в науковому журналі. Пізніше кілька хіміків більш детально вивчать і опишуть цю речовину, давши їй назву – йод. Це стало можливо завдяки необережному додаванню більшої кількості сірчаної кислоти до складу при виробництві селітри.
Боротьба з горобцями і голод
Китайський державний діяч Мао Цзедун в 1958-1962 роках у рамках проекту «Великий стрибок» закликав народ до винищення 4 шкідників. До їх числа увійшли і горобці. На думку деяких вчених, вони з’їдали невиправдано велику кількість зерна.
Люди різного віку були залучені до знищення птахів даного виду, майже знищивши їх. До 1960 року кількість сарани і гусениць, що входять до раціону горобців, перевершила норму. Урожай був знищений навіть не дозрівши. Країну охопив голод.
За офіційними даними, в Китаї за 2 роки померло близько 15 млн чоловік. Для усунення виниклої екологічної катастрофи проводилася масштабна закупівля горобців у СРСР і Канади. Пізніше китайським урядом була запущена програма з охорони цих птахів.
Акт милосердя і війна, яка охопила весь світ
Під час Першої світової війни, 28 вересня 1918 року, британський рядовий Генрі Тенді зустрів втомленого і пораненого німецького солдата у французькому селі Маркуен. Пізніше Тенді сказав, що просто не зміг застрелити пораненого. Цим солдатом вважається Адольф Гітлер.
Джерела, що підтверджує дане місцезнаходження майбутнього творця Третього рейху, немає. Існує лише теорія про дану можливість. Згідно з цією версією, Гітлер впізнав свого рятівника по фотографії у статті про нагородження. Пізніше Адольф Гітлер попросив британського політика Невілла Чемберлена передати свої побажання і вдячність солдату.
