Землетруси, повені, виверження вулканів — способи, якими стихія нагадує про свою перевагу.
1. Виверження Везувію, 79 рік
У серпні 79 року н. е. відбулося знамените виверження вулкана Везувій, яке знищило стародавні римські міста Помпеї, Геркуланум і Стабії. Катастрофа супроводжувалася викидами попелу, газів і пірокластичних потоків — хмар розжареного газу, попелу й уламків порід, що рухалися з неймовірною швидкістю.
Температура потоків сягала 300 °C, і вони руйнували все на своєму шляху. За кілька годин міста опинилися під товщею попелу, загинуло близько 20 тисяч людей.
Попіл зберіг вулиці, будинки та навіть тіла людей і тварин у первісному вигляді. Завдяки цьому стало можливим вивчити не лише архітектуру, а й повсякденне життя римлян. Археологи знаходили інструменти ремісників, яскраві фрески, глечики й амфори.
2. Великий китайський землетрус, 1556 рік
У січні 1556 року провінцію Шеньсі в Китаї сколихнуло одне з найстрашніших землетрусів в історії. Його магнітуда сягала 8 балів. Жертвами катастрофи стали близько 830 тисяч людей.
Більшість мешканців жили в яодунах — житлах, видовбаних у пагорбах із м’якого ґрунту. Від підземних поштовхів вони миттєво обвалилися, поховавши тисячі людей під землею.
Землетрус також зруйнував міста, спричинив зсуви та зміну ландшафту. Відновлення тривало десятиліттями, а частина поселень так і не повернулася до колишнього стану.
3. Виверження Кракатау, 1883 рік
27 серпня 1883 року вулкан Кракатау в Зондській протоці між Явою та Суматрою вибухнув із небаченою силою. Стовп диму сягав 80 км у висоту, а звук було чути на відстані 4 800 км. Це вважають найгучнішим звуком в історії.
Вибух спричинив гігантське цунамі, яке знищило сотні поселень в Індонезії. Загинуло близько 36 тисяч людей.
Упродовж місяців у світі спостерігали незвичайні заходи сонця з червоно-оранжевими відтінками через викиди сірки в атмосферу. Є версія, що на картині «Крик» Едварда Мунка зображене небо після цього виверження.
На місці зруйнованого острова у 1927 році з’явився новий вулкан Анак-Кракатау («Дитя Кракатау»), який і досі проявляє активність.
4. Великий землетрус у Канто, 1923 рік
1 вересня 1923 року землетрус магнітудою 7,9 сколихнув регіон Канто в Японії та зруйнував Токіо й Йокогаму. Поштовхи супроводжувалися пожежами, що поширювалися через сильний вітер.
Загинуло понад 140 тисяч осіб, близько мільйона залишилися без житла. Пожежі знищили майже половину Токіо, а їх вдалося загасити лише 3 вересня. Крім того, цунамі заввишки 12 метрів зруйнувало понад 150 будинків у затоці Сагамі.
Масштаби руйнувань були такими, що навіть обговорювалося перенесення столиці. Відтоді 1 вересня в Японії відзначають як День запобігання катастрофам.
5. Повінь у Китаї, 1931 рік
Літні повені 1931 року стали одним із найбільших стихійних лих в історії. Вони охопили понад 180 тисяч км² і забрали до 2 мільйонів життів.
Після двох років засухи в Китаї випала сніжна зима, а потім почалися тривалі зливи. Річки Янцзи, Хуанхе та Хуайхе вийшли з берегів і затопили величезні території. Найбільше постраждали провінції Хунань, Аньхой і Хубей.
Повінь знищила села й поля, мільйони людей лишилися без їжі та даху. Вода спричинила спалахи холери й тифу, що забрали десятки тисяч життів.
6. Циклон «Бхола», 1970 рік
13 листопада 1970 року циклон «Бхола» накрив Східний Пакистан (нині Бангладеш) та Західну Бенгалію. Вітер сягав 250 км/год, а припливна хвиля затопила дельту Гангу й прибережні села. Загинуло близько 500 тисяч людей — це найбільш смертоносний циклон в історії.
Повені знищили посіви рису, спричинивши голод та епідемії холери й дизентерії.
Нездатність влади впоратися з наслідками викликала масове невдоволення, що стало одним із чинників війни за незалежність Бангладеш у 1971 році.
7. Землетрус в Індійському океані, 2004 рік
26 грудня 2004 року серія потужних землетрусів у районі Суматри спричинила цунамі заввишки до 30 метрів. Магнітуда головного поштовху сягала 9,1–9,3.
Волни накрили узбережжя Індонезії, Таїланду, Шрі-Ланки, Індії та Мальдівів. Загинуло близько 200 тисяч людей, мільйони залишилися без житла. Цунамі зруйнувало порти, дороги, електромережі, цілі регіони лишилися без ресурсів.
Ця катастрофа стала несподіванкою — системи сповіщення про цунамі тоді ще не існувало.
Після 2004 року в Індійському океані встановили датчики та сенсори для відстеження тиску води, що дозволяє краще готуватися до подібних катастроф.
