Природні катастрофи неодноразово змінювали хід історії, знищуючи міста, забираючи сотні тисяч життів і змушуючи людей залишати цілі регіони. Землетруси, цунамі, виверження вулканів, повені та циклони нагадують, наскільки вразливою може бути цивілізація перед силою стихії.
Деякі з таких подій стали справжніми історичними рубежами. Виверження Везувію поховало під попелом давньоримські міста, землетрус у Китаї XVI століття вважається найсмертоноснішим із відомих, а цунамі 2004 року призвело до створення нових систем раннього попередження в Індійському океані.
Масштаби найбільших стихійних лих важко уявити навіть сьогодні. Одні катастрофи руйнували міста за лічені хвилини, інші спричиняли тривалі повені, голод та епідемії. Згадуємо сім подій, які залишили особливо помітний слід в історії людства.
1. Виверження Везувію, 79 рік
У 79 році н. е. сталося одне з найвідоміших вулканічних вивержень в історії. Везувій накрив попелом, пемзою та розпеченими пірокластичними потоками Помпеї, Геркуланум та інші поселення біля Неаполітанської затоки.
Точна кількість загиблих невідома. Під час археологічних розкопок у Помпеях виявили рештки приблизно 1150 жертв, тоді як значна частина населення, ймовірно, встигла покинути місто. Тому наведена раніше цифра у 20 тисяч загиблих для Помпеїв не відповідає сучасним археологічним даним.
Саме шар вулканічних відкладень забезпечив надзвичайне збереження міста. До наших днів дійшли будинки, фрески, предмети побуту, написи та порожнини від тіл загиблих, завдяки яким археологи змогли детально відтворити життя давніх римлян.
2. Землетрус у Шеньсі, 1556 рік
У січні 1556 року центральний Китай сколихнув землетрус, який вважають найсмертоноснішим в історії. Історичні джерела повідомляють приблизно про 830 тисяч загиблих, хоча для катастроф такої давності точність подібних оцінок обмежена.
Особливо вразливими виявилися яодуни — традиційні житла, видовбані в товщі лесових пагорбів. Під час сильних поштовхів їхні стіни та склепіння масово обвалювалися.
Землетрус спричинив масштабні руйнування, тріщини в ґрунті, зсуви та зміни русел річок. Сучасні дослідження оцінюють його магнітуду приблизно у 8 і більше, хоча інструментальних вимірювань у XVI столітті, звичайно, не існувало.
3. Виверження Кракатау, 1883 рік
27 серпня 1883 року вулкан Кракатау в Зондській протоці між островами Ява та Суматра пережив серію катастрофічних вибухів. Значна частина вулканічного острова була зруйнована, а обвал кальдери спричинив потужні цунамі.
Саме хвилі стали головною причиною загибелі людей: вони змивали прибережні поселення на Яві та Суматрі. За даними Смітсонівського інституту, катастрофа забрала понад 36 тисяч життів.
Наслідки виверження відчувалися далеко за межами Індонезії. Велика кількість вулканічних частинок і газів потрапила у верхні шари атмосфери, що протягом наступних місяців впливало на колір заходів сонця в різних регіонах світу. У 1927 році всередині кальдери почав формуватися новий вулкан — Анак-Кракатау, або «Дитя Кракатау», який залишається активним і сьогодні.
4. Великий землетрус Канто, 1923 рік
1 вересня 1923 року регіон Канто в Японії сколихнув землетрус магнітудою близько 7,9. Найбільших руйнувань зазнали Токіо, Йокогама та навколишні райони.
Поштовхи спричинили численні пожежі, які через сильний вітер швидко поширювалися щільно забудованими кварталами. За сучасними японськими оцінками, загинуло або зникло безвісти близько 105 тисяч людей, причому більшість смертей була пов’язана саме з пожежами.
Катастрофа також спричинила зсуви та цунамі на узбережжі. Її наслідки суттєво вплинули на подальший розвиток систем цивільного захисту Японії, а 1 вересня в країні традиційно присвячують підготовці до стихійних лих.
5. Велика повінь у Китаї, 1931 рік
Улітку 1931 року басейни Янцзи, Хуайхе та інших великих річок Китаю пережили катастрофічні повені. Їм передували аномальні погодні умови: сувора зима, значне накопичення снігу, весняні паводки та надзвичайно сильні літні дощі.
Вода затопила величезні території Центрального Китаю, зруйнувала населені пункти й сільськогосподарські угіддя. Мільйони людей втратили житло та джерела харчування.
Оцінки кількості жертв цієї катастрофи сильно відрізняються. Дослідники називають від понад 400 тисяч до приблизно 2 мільйонів загиблих, оскільки багато людей померли не безпосередньо від повені, а пізніше від голоду та хвороб. Саме тому точну кількість жертв встановити неможливо.
6. Циклон «Бхола», 1970 рік
У ніч із 12 на 13 листопада 1970 року циклон «Бхола» вдарив по низинному узбережжю тодішнього Східного Пакистану, територія якого сьогодні належить Бангладеш.
Найнебезпечнішою стала не лише сила вітру, а й величезна штормова хвиля, яка затопила острови та прибережні райони дельти Гангу. За оцінками Всесвітньої метеорологічної організації, загинуло від 300 до 500 тисяч людей. «Бхола» залишається найсмертоноснішим відомим тропічним циклоном в історії.
Трагедія продемонструвала критичну важливість своєчасного прогнозування та евакуації населення. Згодом розвиток систем раннього попередження дозволив суттєво скоротити кількість жертв подібних стихійних лих у регіоні.
7. Землетрус і цунамі в Індійському океані, 2004 рік
26 грудня 2004 року біля західного узбережжя Суматри стався підводний землетрус магнітудою 9,1 — один із найпотужніших інструментально зафіксованих землетрусів.
Він спричинив гігантське цунамі, яке накрило узбережжя Індонезії, Шрі-Ланки, Індії, Таїланду та низки інших держав. За даними NOAA, загиблими або зниклими безвісти вважаються 227 898 людей. Найбільше постраждала Індонезія.
На північному заході Суматри максимальна висота підйому води на сушу в окремих місцях перевищувала 50 метрів. Катастрофа стала найсмертоноснішим відомим цунамі в історії та показала, наскільки небезпечною була відсутність повноцінної системи попередження для країн Індійського океану.
Після трагедії країни регіону значно розширили мережу спостережень і систему раннього оповіщення. Сьогодні датчики, сейсмічні станції та океанографічне обладнання дають змогу значно швидше визначати загрозу цунамі й попереджати населення.
