Новозеландський фіорд Мілфорд Саунд сформувався двадцять тисяч років тому під впливом льодовича, що рухався до Тасманового моря. Розташований на південному заході острова Південний, в межах національного парку Фіордленд, він разом з іншими фіордами входить до числа об’єктів Всесвітньої спадщини Те-Уахіпоунаму.
Довжина фіорду Мілфорд Саунд становить дев’ятнадцять кілометрів, ширина – три, максимальна глибина – п’ятсот дванадцять метрів. Навколишня місцевість має яскраво виражений гірничо-лісовий ландшафт. Прибережні скелі досягають висоти в півтора кілометра і опускаються під воду на глибину до чотирьохсот метрів.
Своє ім’я Мілфорд Саунд отримав у 1820-х роках завдяки Уельському китобоєві Джону Гроно. Місцеві жителі, маорі, називають це місце Піопіотахі (тобто «Самотній Піопіо»), на честь давньої, нині вимерлої птиці, Піопіо (новозеландського дрозда). За легендою, вона загинула, оплакуючи загибель свого друга – полінезійського героя Мауї, який намагався завоювати безсмертя для людей.
Місцевість навколо Мілфорд Саунда відрізняється підвищеною вологістю. У рік тут випадає до семи тисяч міліметрів опадів – це одне з найбільш вологих місць на Землі. У затоці унікальним чином змішуються прісні і морські води, створюючи незвичайну озерно-океанську екосистему.
На берегах фіорду живуть птахи, що зустрічаються тільки в Новій Зеландії: безкрила султанка (один час вона вважалася вимерлою), папуга какапо (схожий одночасно і на сову, і на орла). У водах затоки ростуть унікальні чорні корали-ендеміки. Фіорд Мілфорд Саунд має статус морського заповідника. Щороку його відвідує від п’ятисот тисяч до мільйона туристів.
