Голодомор – це геноцид української нації в 1932-1933 роках.
Цього року День пам’яті жертв Голодомору 1932−1933 років в Україні відзначають 23 листопада.
День пам’яті жертв голодоморів відзначається щорічно в четверту суботу листопада на підставі президентських указів 1998 та 2007 років. У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років – геноцид українського народу, здійснюваний тоталітарним комуністичним режимом СРСР.
Голодомор в Україні 1932-33 років
Голодомор – це геноцид української нації в 1932-1933 роках. Скоєний керівництвом Радянського Союзу з метою упокорення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагань побудови самостійної, незалежної від Москви Української Держави. У 2006 році Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» Голодомор визнано геноцидом українського народу. У 2010 році постановою Апеляційного суду міста Києва доведено геноцидний характер Голодомору, намір Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева, Чубаря, Хатаєвича, Косіора знищити частину української нації. У 1932 – 1933 роках було убито понад 7 мільйонів осіб на території УРСР та 3 мільйони українців поза її межами, в регіонах, які історично були заселені українцями: Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та в Казахстані.
Сталін, який вважав селянство основою національного руху, вдарив по українському селянству, як по носію української традиції, культури та мови. У 1932 р. для України було встановлено нереальний до виконання план хлібозаготівель у 356 млн. пудів хліба. Для затвердження цього плану до Харкова прибули найближчі соратники Сталіна – Каганович і Молотов, які були добре проінформовані про розпал голоду вже в першій половині 1932 року в Україні. Геноцид було організовано і вчинено шляхом узаконення насильницьких дій та масового вбивства українців представниками органів влади. Близько 400 архівних документів підтверджують це.
На початку 1930-х років політика колективізації в Україні зазнала краху. Селяни масово покидали колгоспи та забирали своє майно: худобу, інвентар, зароблене збіжжя. Для збереження колгоспів і майна у руках держави режим 7 серпня 1932 року прийняв репресивну постанову, яка в народі отримала назву «закон про п’ять колосків».
Постановою ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» все колгоспне майно прирівнювалось до державного і за його розкрадання було встановлено жорстоке покарання. З цим законом держава карала голодних селян за збирання в полі залишків урожаю ув’язненням на 10 років з конфіскацією майна або розстрілом. Фактично закон забрав у народу право володіти їжею. Даною постановою було організовано спеціальні групи людей, які здійснювали обшуки населення з метою насильницького вилучення зерна. Такі обшуки супроводжувались терором, фізичними та моральними знущаннями над людьми.
Наступним геноцидним рішенням стало встановлення натуральних штрафів – право держави забирати у селян не лише зерно, а й усі продукти харчування та майно, яке можна було продати або обміняти на їжу, чого не було в жодній іншій республіці СРСР. З метою посилення голоду в Україні політбюро ЦК КП(б)У під тиском Молотова 18 листопада 1932 року ухвалило постанову, якою було запроваджено специфічний репресивний режим – «чорні дошки». Занесення на «Чорні дошки» означало фізичну продовольчу блокаду колгоспів, сіл, районів: тотальне вилучення їжі, заборона торгівлі і підвозу товарів, заборона виїзду селян та оточення населеного пункту військовими загонами, ГПУ, міліцією. У 1932 – 1933 роках режим «чорних дощок» діяв у 180 районах УСРР (25% районів). Такий репресивний режим було застосовано лише в Україні і на Кубані, в місцях компактного проживання українців.
Навесні 1933 року смертність в Україні набула катастрофічних масштабів. Пік Голодомору припадає на червень місяць. Тоді щодоби мученицькою смертю помирало 28 тисячі осіб, щогодини – 1168 чоловік, щохвилини – 20 людей. В цей час Москва надала Україні насіннєву (для посівної кампанії) та продовольчу позики. Якщо продовольча й надходила до села, то вона надавалася переважно у формі громадського харчування і лише тим колгоспникам, котрі ще були здатні працювати й жити в польових станах.
Це все здійснювалось за наявності великих запасів зерна у централізованих державних резервних фондах та масштабного продовольчого експорту. Ці дії підтверджують намір радянського керівництва знищити частину української нації у певно визначених режимом часових межах.
Питання кількості людських втрат України від Голодомору досі залишається відкритим. Більшість науковців відстоює число вбитих понад 7 мільйонів осіб в Українській Соціалістичній Радянській Республіці та 3 мільйони українців в інших регіонах СРСР: на Кубані, в Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані.
Певні історичні обставини ускладнюють підрахунки, а ще більше – встановлення імен вбитих. Радянська влада зробила все можливе, щоб приховати наслідки свого злочину. На місцях було заборонено фіксувати реальну кількість смертей. Сьогодні виявлено таємні списки деяких сільрад з переліком померлих в 1932-1933 роках. Ці списки в двічі перевищують офіційні дані. Цілком зрозуміло, що такі випадки були не поодинокими. Існувала заборона записувати причину смерті «голод», тому в актах про смерть вказано «від тифу», «виснаження», «від старості». В 1934 році всі книги ЗАГС про реєстрацію смертей були передані до спеціального відділу ГПУ. Українці вимирали сім’ями, селами, і не завжди проводився облік. Рівень незареєстрованої смертності невідомий, але цілком очевидно, що померли мільйони.
Фільми про Голодомор
Вісім фільмів, які вкотре доводять, що Голодомор 1932–1933-го – це спланована акція радянської влади.
«Голод-33» (1991) – екранізація «Жовтого князя» Василя Барки
Перший художній фільм про штучний голод 1932–1933 років, знятий за мотивами повісті Василя Барки «Жовтий князь». Стрічка україномовна.
«Українська ніч 33-го» (1994–1998) – чотири серії як етапи сприйняття Голодомору
Перший фільм про Голодомор вже незалежної України. Саме у цій стрічці викладені факти, які раніше не були почуті суспільством, зазначають експерти. Фільм створений на основі кіно- та фотодокументів. За деякі з кадрів автори заплатили своїм життям, адже за зйомки голодуючих українців у 1933 році розстрілювали.
«Радянська історія» (2008) – аналіз систематичних масових репресій в СРСР
Латвійський документальний фільм, який демонструє всі злочини Радянського Союзу з початку і до кінця Другої світової війни.
«Живі» (2008) – український голод у світовій історії
Спогади страшного дитинства, тих часів, коли у батьків забирали всю їжу, села вимирали з голоду, а ті, хто виживав, став «армією рабів». Тепер вони дорослі, і зі сльозами на очах згадують ті часи й кажуть: краще б вони не народжувалися.
«Поводир» (2014) – розстріл бандуристів у Харкові: міф чи правда?
«Голодомор. Забутий геноцид» (2014) – знайти сили, щоб уперше розповісти про той біль
Перший французький фільм про Голодомор, заснований на історії однієї родини, що походить із Вінниччини – чоловік пережив трагедію 1932–1933 років і тепер живе у Франції. Зйомки відбуваються у його рідному селі.
«Гіркі жнива» (2017) – народний бунт проти сталінських репресій
Кінофільм про історію кохання в розпал українського Голодомору 1932–1933 років знятий канадцями українського походження Джорджем Менделюком, Ієном Ігнатовичем та Річардом Бачинським.
«Голод до правди» (2018) – схожість методів сталінського режиму та Володимира Путіна
Автори фільму «Голод до правди» проводять паралелі між методами сталінського режиму в СРСР і режиму президента Росії Володимира Путіна. У стрічці звучать пісні Джамали, ONUKA, гуртів ДахаБраха і Dakh Daughters.
Відео про Голодомор 1932-33
