В Україні вже років 10, щонайменше, вшановують іноземне свято Хелловін. Його також називають Днем Мертвих чи Днем усіх святих. У Сполучених Штатах цього дня перевдягаються в різних міфічних створінь і пригощають одне одного солодощами. У нас же святкування Дня Мертвих часто сприймається скептично. Мовляв, для чого святкувати іноземне свято, якщо воно не має до нас ніякого стосунку? Але це не зовсім так. В українців також є свій, давній аналог подібного свята, який також припадає в ніч із 31 жовтня на 1 листопада. Називається воно Велесова ніч.
Про те, чим відрізняється це свято в українській культурі та, що в нього спільного з Хелловіном — читайте далі.
Що спільного між Хелловіном та Велесовою ніччю?
- Обидва свята припадають за останню ніч місяця: з 31 жовтня на 1 листоапада.
- Обидва свята мають однакове коріння: язичницьке. В Україні воно з дохристиянських часів, а в Америку традиції привезли європейці. Адже Європа теж не завжди була християнською. У них цей день називався Савинь, або Самайн. Кельтське свято на честь завершення польових робіт та всього літньо-осіннього циклу.
- Значення свят теж подібні: це ніч, коли всі душі померлих можуть приходити з потойбічного світу в нашу реальність. Вони блукають вулицями, не тільки добрі, але і злі.
Що ж відмінного: на Хелловін переодягаються в костюми різної нечисті, аби та сприйняла людей за «своїх» і не чіпала їх. В українській же традиції — це ніч, коли треба вшановувати померлих предків. Запалювати в пам’ять про них свічки на підвіконнях, а на столах до ранку залишати святкові частування.
А чому саме Велесова ніч?
У часи, коли українці сповідували язичництво, вони вірили в богів, які є уособленнями потойбічних сил чи природних явищ. Усі легенди та традиції трималися навколо сил природи, зміни сезонів, циклічності життя. Велес був одним із найбільш шанованих божеств. У різних регіонах України йому приписували різні сили: у когось його малювали коровою, у когось ведмедем чи биком. У когось він був оберегом для митців, а в когось для ремісників. Та завжди Велес залишався головним божеством для обдарованих потойбічними силами: ясновидців, знахарів, відунів, волхвів.
Якщо вірити українській міфології, то Велес — це єдиний бог, який має доступ і до світу живих, і до світу мертвих. Якщо інші божества відповідали за Яв (наш реальний світ) чи Нав (потойбічний світ мертвих), то Велес міг спокійно існувати у двох світах та переходити між ними. Він вважався одночасно і «світлим» і «темним» богом. Саме тому, у його честь назвали це свято, ніч, коли два світи сходяться між собою.
Традиції та прикмети містичної ночі:
Крім вшанування померлих родичів, варто було подбати про обереги. Наприклад, посипати поріг та підвіконня дому сіллю, щоби злі духи не могли зайти всередину.
Це свято має сильну енергетику, тож вночі всі любителі містики ворожать, проводять ритуали на удачу, здійснення бажань, намагаються дізнатися своє майбутнє.
У наших предків існувала традиція: у цю ніч розпалювати високе багаття та стрибати над ним. Потім, ходити по розпеченому вугіллі. Усі ритуали з вогнем символізують очищення духу та тіла.
Вірите ви в таку містику чи ні, збираєтеся святкувати Велесову ніч чи ні, а бажання загадати після 12 години все ж варто. Кажуть, у цю ніч всі бажання здійснюються.
автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
