Ці незвичайні виступи – турбідіти – знаходяться на узбережжі іспанського міста Барріко, яке з півночі омивається Біскайською затокою. Колись це місце було дном стародавнього океану. А сьогодні це місце облюбували фотографи і туристи, які особливо люблять спостерігати за турбідітами під час відливу.
Турбідіти — геологічна асоціація гірських порід, сучасні та древні відкладення турбідітних потоків (течій), однією з головних ознак яких є ритмічність будови та градаційна шаруватість. Свіжі турбідіти — це поєднання піску, алевриту та мулу. Древні турбідіти — піщаник, алевроліт та аргіліт після літифікації. Глибоководні турбідіти іноді вміщують перевідкладену мілководну фауну й залишки флори з суходолу. Піщані відклади на великих глибинах у більшості випадків є турбідітами.
Турбідітні потоки, як правило, починаються на бровці шельфу і за рахунок гравітаційної енергії прямують вниз континентальним схилом системою підводних каньйонів до його підніжжя або і далі, до абісальної рівнини. Такий потік є турбулентним потоком суспензії осадового матеріалу, що відрізняється від навколишніх вод більшою густиною, переносить величезні обсяги континентального матеріалу з континентального шельфу до його підніжжя. Довжина і ширина турбідітних потоків може сягати кількох десятків кілометрів, потужність — до сотень метрів, швидкість — до 100 км/год, швидкість осадонакопичення — до 5 м за 100 років і більше.
Для турбідітів характерне ритмічне чергування прошарків з низу до гори: піски — алеврити — мул. Кожен такий тришаровий елемент ритму називається циклом Боума і утворюється в результаті одноразового сходження «лавини». Товщина циклу зазвичай 1 м і менше. Шарувата структура циклу пояснюється різною швидкістю осадження матеріалу в залежності від розміру частинок. Найбільша фракція (пісок) випадає відразу, потім — дрібніші. В тілі турбідіту міститься іноді тисячі таких циклів в залежності від віку та інтенсивності осадонакопичення на континенті. В цьому глибоководному осаді зустрічаються залишки мілководних та прибережних організмів, принесених каламутним потоком; іноді присутній вулканогенний матеріал — тефра (тефротурбідіти); у викопному виді вони відомі під назвою «туфові турбідіти».
Турбідіти бувають як сучасними, так і викопними, які утворилися в попередні геологічні епохи на дні древніх океанів, і підняті тепер вище рівня моря. Сучасні турбідіти відкладаються на глибинах понад 2000 м і розташовуються вздовж континентальних схилів. Найбільш тонкозерниста їх фракція, алеврит та мул, заповнюють плоскі абісальні рівнини. Товщина сучасних турбідітів рідко перевищує 1 км.
