Детектив, трилер, відьомський роман – 5 нових книг, які читаються на одному подиху

498

Гостросюжетна література завжди пишеться авторами, які або мають життєвий досвід, і таким довіряєш найбільше, або професійними імітаторами. На щастя, фаховий підхід до теми романів у цій добірці, в якій і трилер, і міська магія, і динамічна мелодрама, гарантовано – так само, як і задоволення від тексту.

Лів Константін. Коли я бачила тебе востаннє. – Х.: Віват, 2020

За сюжетом цього детективу з елементами психологічного трилеру, життя докторки Кейт Інґліш ідеальне. Вона спадкоємиця великих статків; має чоловіка й доньку, успішну кар’єру й розкішний маєток. Усе змінюється тієї ночі, коли Лілі, матір Кейт, знаходять убитою у власному будинку. На похорон приїздить Блер, подруга, з якою Кейт колись була нерозлучна. Щойно Блер береться до неформального розслідування, стає зрозуміло, що у вищому суспільстві Балтимора не все так просто. Оприявнюються невірність, брехня і зрада, а напруженість досягає точки кипіння. Своїми запитаннями Блер налаштовує подругу проти родичів і друзів.

Убивцею може виявитися будь-хто: давній друг, батько, чоловік. Але хай ким він є, очевидно, що Кейт наступна в його списку…

Татьяна Бонч-Осмоловская. Пока есть на земле цикады и оливы. – К.: Каяла, 2021

Сюжет цієї незвичайної історії нагадує водночас і класичну драму, і пригодницький травелог, і казкове фентезі. Тому до самісінького фіналу не зважаєш на те, що в подорож у часі та просторі, про яку розповідає авторка, запрошено не лише дорослих, але й підлітків – настільки «старшим» видається вік проблем, які поміж іншим розв’язано у цій містичній історії. Схожій водночас на міф, притчу і казку – настільки прадавня демонологія у ній вплетена у сучасний «буденний» сюжет. «— Мама отправила меня на лодке через море, в город, где тетя живет, — от переживаний девочка позабыла и пытаться говорить на древнем языке, но женщина, кажется, понимала ее. — Я должна была показать ей браслет со змеей, чтобы тетя меня узнала и дала гребень, чтобы мама стала самой красивой. Но я потеряла браслет, он упал где-то в горной дыре. Теперь тетя меня не встретит!» Тож класична ситуація в родині п’ятнадцятирічної героїні на ім’я Ганя – батько з гостями зневажає дружину піснею про чужоземну красуню, і та відправляє дочку по чарівний гребінь, який зробить її неперевершеною – продовжена карколомними пригодами, в яких далеке королівство, зустрінуті чудовиська, супроводжувальна магія і містика, які нагадують казки Андерсена і братів Грим. Крім того, дійство у цій неймовірній історії, розгортається, окрім решти казкових місць, у Кіммерії, Таврії, Кримському ханстві, Тавриді – тобто в Криму! Саме звідти можна побачити правителя далекої країни і зауважити загадкову тінь з котячими лапами, що промайне над землею…

Ганна Городецька. Інша Марія. – К.: Дім Химер, 2021

Щось незбагненне пов’язує обох Марій у цій загадковій історії — молоду й стару, столичну й хутірську. Детективна інтрига переходить і справжній трилер, а все разом виявляється справжньою міською магією. Авторка, яка працює в Національному заповіднику «Софія Київська», добре розуміється на цій темі, в основу «Іншої Марії» лягли її фахові знання як дослідниці українського фольклору, та її власний досвід, отриманий у Софійському соборі. Загалом цей самобутній «відьомський» роман – справжня магічна історія, яка постала з прадавніх українських вірувань і нарешті втілилася у містичну історію на межі детективу з трилером. За сюжетом, Марія, дівчина з «темним» минулим, влаштовується волонтеркою до Софійського собору, де зберігається сакральна пам’ятка старовини. З її появою в київському музеї починають коїтися дивні речі… Тим часом, ніби у паралельному світі, який насправді, перетинається з реальним, на хуторі у древньої баби Марії оселяється студентка-практикантка, оскільки бабі потрібна наступниця, котра б успадкувала відьомські вміння. Чи встигла Марія отримати «відьомські» знання? У будь-якому разі, початок всього у будь-якій історії – у нашому минулому, сакральній давнині, де формувався магічний код сьогодення. «Марія підвелася. Біля криниці побачила білу пляму. Марія потерла очі, що сльозилися від диму. Обриси білої примари увиразнилися. Перед Марією стояла жінка в білому. Вона заговорила: – Що тепер, Маріє? Чого ти хочеш? – спитала вона. – Мене звати Габріелла. Я допоможу тобі. Минає сто років із того часу, як у соборі востаннє хрестили дитину. Настає нова доба. Та, що подолає все і зможе зайти у вівтар Софійського Собору, сяде на трон. Отримає силу, якої не мала жодна з нас і здійснить все, що побажає. Вирішуй, Маріє. Я чекатиму тебе біля вежі».

Ярослава Литвин. Рік розпусти Клауса Отто Баха. – Х.: Фабула, 2021

Цей роман – трагікомічна історія про те, які пристрасті часом вирують у серцях цілком пристойних осіб, і які фантазії вони плекають у своєму буденному житті. Адже мова про 43-річного німця, якому цілі дві жінки розбили серце – перша ще в школі, а друга – ставши дружиною, але зрадивши з далекобійником. Утім, природа, як завжди у таких випадках, бере своє, і часом це скидається на сумний каламбур. «Весна та осінь для нього завжди були довгоочікуваними та особливими — у ці сезони з’являлася надія, що котрась жінка, з якою йому перепаде перетнутися на роботі, під час поїздки в автобусі чи в супермаркеті, все ж раптово вирішить вдягнути спідницю замість джинсів чи леґінсів. І найголовніше — натягне на свої ніжки колготи». А все тому, що головний герой роману – справжнісінький фетишист, який полюбляє колготи, у чому боїться признатися самому собі. «Клаус любив їздити у громадському транспорті, зумисне обираючи години пік, і непомітно старатися гладити жіночі коліна й литки, пірнати у глибину під коліньми, швиденько водити вказівним і середнім пальцем». Утім, запірнути йому доведеться, минувши інтернет-знайомство, аж до незвіданих глибин України, де він шукатиме своє кохання, потрапляючи у халепи, проходячи випробування і залишаючись справжнім Дон Кіхотом і останнім романтиком нашого сьогодення.

Наталія Довгопол. Мандрівний цирк сріблястої пані. – Х.: Віват, 2021

Починається все у цьому магічному романі з провалу, адже коронний номер мандрівного цирку – виступ велетенського ручного вовка – спиняє юна глядачка, яку всі вважають причинною: вона сходить на сцену й приборкує грізного звіра. Що це, як не відьмацькі чари? Цирк рушає далі, у сповнену пригод мандрівку українськими землями початку ХХ сторіччя, де доведеться шукати спільну мову з дивовижними істотами з давніх легенд. Але саме з тієї зустрічі в смугастому шатрі, на один вечір напнутому посеред скошеного поля, бере початок нова історія: про тих, хто шукає любові й справедливості, про людей і перевертнів, один з яких вимандрував аж із самого Лемберга, що намагаються віднайти свою істинну сутність. «Вона просто рухалася, куди дмухав вітер чи куди скеровувала її рух відьма, – дізнаємось ми малу хоробру героїню, що приборкала вовка. – Одного разу Митрофанівна перекинула дівчинку на агатовий перстень, продала заїжджому купцеві на базарі за кілька кіп, а коли серед ночі мана спала, Причинна оговталася в пана на столі й сама під вечір повернулася до відьми. Вона бувала вороною кобилою, качкою та мурашкою, а зовсім недавно завдяки знайомому водяникові побувала й рибою. Та звідки їй було знати, коли чари розсіюються? Ніколи в житті Причинна над цим не замислювалася. Вона взагалі не думала. Вона просто існувала».

автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для ВСВІТІ




• не пропусти



• магазин

• новини партнерів