Вимикаємо уявний секундомір і вчимося насолоджуватися моментом.
Коли ми хочемо щось покращити, часто маємо на увазі швидкість, а не якість. Прочитати книгу за тиждень. Освоїти нову професію за два місяці. Побачити шість міст за три дні. А що, якщо більше — не завжди означає краще? Саме так думають прихильники slow living — концепції повільного життя.
Як з’явився рух slow living
У березні 1986 року в Римі відкрили перший в Італії ресторан Макдоналдс. Гурмани-італійці не оцінили ідею швидкої їжі. Активісти на чолі з Карло Петріні навіть організували протестну демонстрацію біля дверей нового закладу.
На противагу ідеї швидкої їжі (fast food) вони назвали свій рух повільною їжею (slow food). Активісти прагнули зберегти автентичну кухню, підтримували місцевих фермерів і вважали, що якість їжі важливіша за її кількість і швидкість приготування. Невдовзі рух повільної їжі став міжнародним. Сьогодні його підтримують 160 країн.
Поступово ідея уповільнення охопила й інші сфери життя. Автор книги «Без суєти: як перестати поспішати і почати жити» Карл Оноре розповідає про японський Клуб лінощів (Sloth Club), про американський фонд «Продовжити мить» (Long Now Foundation), про європейську Спільноту уповільнення часу (Society for the Deceleration of Time), про ідеї «повільного сексу», «повільного навчання», «повільної моди», «повільних подорожей». Вони складаються в єдину концепцію повільного життя — slow living.
Чому швидкість раптом стала проблемою
Здавалося б, сучасні технології повинні економити час і робити життя легшим. Справді, прати одяг у машинці простіше й швидше, ніж руками. На відправку імейла чи повідомлення в месенджері потрібно менше часу, ніж на паперовий лист. Але, на думку Карла Оноре, у цієї простоти є зворотний бік.
Разом із появою пральних машин зросли стандарти чистоти, і тепер у кожному домі є величезний кошик, повний речей, які надягали всього кілька разів. А щоб розібрати десятки повідомлень, надісланих одним кліком, знадобиться не одна година. Парадоксально, але сучасні технології лише додали людям справ.
Підливає масла у вогонь сучасна мода на ефективність і досягаторство. За 2022 рік більше половини опитаних стали працювати більше, ніж два-три роки тому. До 80% працюючих людей стикалися з емоційним вигоранням. Причому більше половини опитаних пов’язують його з роботою у занадто інтенсивному режимі та переробками.
Відпочинок теж часто перетворюється на гонку. У відпустці потрібно встигнути відвідати всі визначні пам’ятки. За літо закрити обов’язковий «список літніх справ». Прочитати 100 книг, які має знати кожен інтелігентний человек. Подивитися 200 найкращих фільмів світового кінематографа.
Такий ритм життя був звичним для багатьох аж до пандемії коронавірусу та самоізоляції. Людям, вимушено замкненим удома, довелося уповільнитися. У 2020 році пошуковий запит slow living різко виріс. У всьому світі почали дивитися неквапливі відео, на яких блогери під розслаблюючу музику пекли хліб, заварювали каву чи займалися садівництвом. Тренд на повільне життя зберігається й досі.
Щоб практикувати слоу лівінг, потрібно закинути кар’єру, поїхати в село і все робити повільно?
Не зовсім…
Міф 1. Щоб практикувати slow living, треба все робити повільно
Коректніше перекладати slow living як «неспішне» або «неторопливе» життя. Ідея не в тому, щоб стати ледачим чи млявим, а в тому, щоб витрачати на справи рівно стільки часу, скільки потрібно. Робити перерви, не поспішати і не рахувати хвилини.
Міф 2. Slow living передбачає відмову від сучасних технологій
Хоча цифровий мінімалізм — характерна риса повільного життя, рух не закликає відмовлятися від гаджетів. Його прихильники пропонують використовувати техніку усвідомлено та вимикати екрани за дві години до сну.
Міф 3. Не можна одночасно практикувати slow living і бути продуктивним
Не варто плутати зайнятість із продуктивністю. Популяризаторка повільного життя Брук МакАлері радить регулярно ставити собі запитання:
«Що для мене важливо?
Що я хочу залишити після себе?
Про що я не хочу шкодувати?»
Це допоможе відкинути зайві справи, зосередитися на головному і, як наслідок, бути справді продуктивним.
Звучить спокусливо! А як уповільнитися на практиці?
Постарайтеся не робити кілька справ одночасно
Ми звикли поєднувати завдання, щоб зекономити час: слухати подкаст і мити посуд, гортати стрічку соцмереж, паралельно дивлячись серіал, перевіряти пошту під час розмови з другом. Але багатозадачність — ілюзія. Мозок постійно перемикається між завданнями, і в результаті страждають обидві справи, а людина сильніше втомлюється.
Спробуйте виконувати кожну справу окремо, усвідомлено — так ви зможете отримувати більше задоволення від простих щоденних дій.
Спробуйте повільне читання
Багато класичних творів виходили частинами, друкували по главах у журналах, і читачам доводилося чекати продовження місяць. Спробуйте читати так само: не поспішаючи, смакуючи кожен уривок. Мета повільного читання — насолоджуватися процесом, а не ставити галочку в списку справ.
Пограйте у повільні відеоігри
Ідея повільного геймінгу виникла у 2018 році завдяки шотландському геймдизайнеру Мітчу Александеру. Він опублікував Маніфест повільних ігор, згідно з яким важлива не швидкість, а відчуття та емоції гравця.
До повільних ігор належать: Firewatch (2016), Abzu (2016), Heaven’s Vault (2019), Journey (2012), Wanderlust: Travel Stories (2019), The Longing (2020), Eastshade (2019).
Внесіть уповільнення у щоденний розклад
Це може бути ранок, обідня перерва, вечір або будь-яка інша зручна частина дня. Почніть із 10-хвилинних пауз.
Вимкніть гаджети та займіться чимось приємним: приготуйте їжу, зробіть легке тренування, прогуляйтеся парком, помедитуйте.
Карл Оноре радить пробувати заняття, під час яких неможливо поспішати: йогу, цигун, в’язання, садівництво. Вони навчають отримувати задоволення від процесу, а не від швидкого результату.
