За статистикою, до 10% дітей регулярно піддаються цькуванню і до 55% – епізодично. 70% школярів спостерігали буллінг зі сторони, а 60% повідомляли, що однією з жертв були їхні знайомі. Сьогодні ця проблема актуальна як ніколи: у 2017 році фахівцями ЮНІСЕФ була розпочата ціла кампанія проти буллінга.
Ми постаралися розібратися в цій проблемі і склали 7 порад батькам, покликаних допомогти дитині впоратися з цькуванням з боку однолітків і не перетворитися на вигнанця.
1. Вчіть і вчіться довіряти
Згідно з дослідженнями, лише 20-30% школярів, які піддалися знущанням, повідомляють про це дорослим. Першою причиною, за якою дитина не ділиться проблемами у школі, може бути почуття провини. У підлітковому віці самооцінка дітей вкрай вразлива, тому часто саме себе вони вважають винними в цькуванні. Друга причина – почуття власної непотрібності.
Якщо батьки одного разу відмахнулися від проблем дитини, вважаючи їх незначними, то у неї не буде причин ділитися ними знову.
Що робити:
- Перестаньте хвалити дитину за хороші новини і критикувати за погані. В іншому випадку з вами будуть ділитися лише тією інформацією, за якою послідує позитивна реакція.
- Не слід нічого робити за спиною у дитини, не втручайтеся в її справи без її згоди. Її найбільший страх полягає в тому, що з приходом батьків все стане тільки гірше.
2. Виховуйте в дитині впевненість у собі
Анджеліна Джолі в дитинстві переживала проблеми з однокласниками, погано вчилася і огризалася до викладачів. Репера Емінема в 9 років так сильно побив шкільний хуліган, що він опинився в лікарні зі струсом мозку і частковою втратою зору. Леді Гага, Джессіка Альба, Меган Фокс, Курт Кобейн та навіть красень Зак Ефрон – всі вони страждали від цькування і нерозуміння з боку однокласників.
Проте у кожного з них була улюблена справа, якій вони могли присвячувати вільний час, забуваючи про проблеми. Тейлор Свіфт згадує, що почала писати пісні від самотності, а Крістен Стюарт взагалі у 13 років кинула школу, щоб присвятити себе зйомкам.
Що робити:
- Навчіть дитину правильно реагувати на критику, справедливу і несправедливу. Важливо донести до неї, що будь-яка критика – це не особиста образа, а лише чиясь думка про яку-небудь окремо взяту ситуацію.
- Допоможіть дитині знайти заняття, в якому вона зможе проявити себе. Упевнені в собі діти рідше стають жертвами цькування, а успіх в улюбленій справі, нехай навіть незначний, допоможе легше впоратися з наслідками агресії, якщо вона вже трапилася.
3. Розкажіть про захист особистої інформації в мережі
Соцмережі та інтернет сьогодні є зоною абсолютної свободи для більшості підлітків, а статус і спілкування в мережі для них не менш важливі, ніж реальні досягнення. Спеціаліст з Інтернет-безпеки розповіла, що Кібербулінг залишається однією з головних загроз для дитячої безпеки в мережі.
Більше 50% дітей і підлітків хоча б раз стикалися з інтернет-погрозами, і лише 1 з 10 розповідав про це батькам.
Що робити:
- Замість того щоб вимагати паролі до акаунтів дитини, краще самі почніть соціальну активність в мережі. Так ви зможете бачити її поведінку в інтернеті, коло друзів і сферу інтересів.
- Поясніть, яку інформацію можна публікувати в інтернеті, а яку ні. Розкажіть, як залишити скаргу на будь-яку образу і принизливу запис в мережі: для цього достатньо натиснути кнопку «Поскаржитися» або «Report» поруч з образливим постом або коментарем.
4. Працюйте не тільки з дитиною, а й з колективом
Цькування не можна назвати конфліктом двох осіб – ініціатора і жертви: якщо в конфлікті сили сторін можна порівняти, то в разі цькування можна спостерігати значний дисбаланс.
На стороні ініціатора можуть виступати німі учасники цькування, сторонні спостерігачі і навіть викладачі, які в спробі завоювати авторитет у класі починають акцентувати увагу на особливостях дітей. Важливо розуміти, що цькування – це не тільки знущання і приниження, але і спосіб спілкування і встановлення ієрархії в колективі.
Що робити:
- Забудьте про такі поради, як «не звертай уваги» і «дай їм здачі». Дитина може зуміти розібратися з кривдником, але їй не під силу змінити ситуацію в колективі, де образи і знущання – загальноприйнятий спосіб вираження емоцій.
- Впливайте на викладацький склад і підключайте до проблеми інших батьків: ніхто не хоче, щоб його дитина піддавався знущанням або сама брала участь у цькуванні.
5. Навчіть реагувати на агресію
Згідно з результатами анонімних опитувань, понад 5% старшокласників пропускали заняття, тому що відчували себе у небезпеці в школі або по дорозі до неї. В результаті цькування у дитини не тільки з’являються прогули і падає успішність. Вона може почати затримуватися у друзів і надовго йти з дому. Все це – спроби людської психіки уникнути травматичної дії зовнішніх чинників.
Головне завдання батьків – не тільки припинити випадки буллінга, але і навчити дитину правильно реагувати на агресію і контролювати власні емоції.
Що робити:
- Обговоріть з дитиною всі випадки цькування і навчіть правильно реагувати на провокації. Розкажіть, чому спокій і розважливість позбавляють кривдників головного – видимого результату їх знущань.
- Запишіть дитину в спортивну секцію або школу єдиноборств. Не стільки заради вміння за себе постояти, скільки для боротьби зі страхом відкритого конфлікту і боязню фізичного болю.
6. Допоможіть дитині сформувати спільні інтереси з його оточенням
Жертвами буллінга зазвичай стають сором’язливі і невпевнені в собі діти: вони самотні, полохливі, схильні до депресії і погано знаходять спільну мову з однолітками. З віком оточення людини стає більш терпимим, але це зовсім не привід чекати закінчення школи як вирішення проблеми.
20-річне дослідження показало, що у товариських дітей, які могли організовуватися з однолітками без допомоги дорослих і самостійно вирішувати свої проблеми, набагато більше шансів отримати вищу освіту і знайти роботу до 25 років, ніж у тих, чиї соціальні навички менш розвинені.
Що робити:
- Найчастіше запрошуйте однокласників дитини в гості (особливо тих, кому вона симпатизує). Якщо у дитини є якесь незвичайне хобі, допоможіть їй розповісти про нього одноліткам.
- Підтримуйте стосунки з батьками інших дітей. Найчастіше саме дружба між дорослими стає приводом для спілкування між дітьми. Для цього достатньо запропонувати зібратися після школи в кафе або сходити сім’ями в кіно.
7. Змініть обстановку
Існує думка, що переведення дитини до іншого класу або школи – це невдала міра, адже на новому місці ситуація повториться. Краще навчити дитину правильно поводитися в конфліктних ситуаціях, щоб вона гартувала характер і могла дати відсіч. Як ми вже з’ясували, не все залежить від дитини. Цькування відбувається в колективах, де немає спільності інтересів, школярі не залучені до освітнього процесу, а соціальна або майнова різниця між ними дуже велика.
Тому, коли виникає альтернатива у вигляді хорошої школи, викладачі якої охоче йдуть на контакт з батьками, зміна обстановки може стати відмінним виходом.
Що робити:
- Дати можливість дитині брати участь у виборі школи. Як інакше сформувати довіру і впевненість у своїх силах, якщо все вирішується за неї?
- Відповідально підійти до вибору нового місця навчання. Необхідно поспілкуватися з батьками і учнями майбутнього класу, в якому буде навчатися ваша дитина. Не оцінювати з чужих слів, а скласти власне враження про обстановку в класі і школі.
Бонус: які книги варто рекомендувати дитині?
- Ганс Крістіан Андерсен, «Гидке каченя». Знамениту казку можна починати читати дітям з 3 років. У процесі читання важливо акцентувати увагу не тільки на долі каченяти, яке перетворився на прекрасного лебедя, але і на поведінці качок, які його дражнили, але врешті так і залишилися неосвіченими і дурними.
- Егон Матісен, «Кіт з блакитними очима». Проста і захоплююча історія з авторськими малюнками розповість юним читачам, що робити коту з блакитними очима в компанії жовтооких, які не хочуть з ним спілкуватися.
- Фанні Брітт, «Джейн, лисиця і я» – графічний роман про самотність. Самотність буває як наслідком, так і причиною цькування. Коли у дітей немає друзів, у них повинна бути книга, яка виконає функцію промовляння переживань.
- АйДжі Майрок, «Чому я? Історія білої ворони». Всі шкільні роки автор була жертвою цькування і в 19 років написала книгу про свій досвід. Це не стільки художній твір, скільки збірник рекомендацій, що допомагають подолати складний відрізок шляху.
- Джоан Роулінг, серія книг про Гаррі Поттера. Знаменита історія «хлопчика, який вижив» не тільки занурить читача в казковий світ, а й познайомить з проблемами звичайних підлітків – конкуренція, недовіра, образа, помста.
- Р. Дж. Паласіо, «Чудо». Важливий твір для формування толерантності та вміння приймати в своє оточення «інших» дітей. Історія про хлопчика з вродженим генетичним захворюванням і про те, як мужність, почуття гумору, доброта і дружба здатні створити справжнє диво.
- Вільям Голдінг, «Повелитель мух». Цей твір уже включено до шкільної програми багатьох країн. Щоб історія не сприймалася як абстрактна філософська притча, важливо, рекомендуючи цю книгу, акцентувати увагу на тому, як формуються фіктивна норма, мислення натовпу і тоталітарний лад.
