Книжки у цій добірці – чудові тренажери для власних думок і вашої мудрості, яка складається не лише з «дорослих» думок, але й з «дитячих» фантазій. Загалом мудрість, як вважає один з авторів, не купиш за жодні гроші, ніде вона не розкидана й ніким не передається, мудрість виробляється та розвивається людиною власне в собі. Тож читаймо і мудрішаймо!
Євген Кулик. Думки. – Гайсин: ТУТ, 2025
Цей збірник думок – справжня колекція влучних афоризмів, слушних висловлювань і вишуканих зразків авторської мудрості. Усі вони продиктовані життям і занотовані професійним пером, адже відсіяти полову віз зерна істина – на це треба неабиякого хисту і життєвого досвіду. Слід віддати авторові належне – жодного з цих критеріїв йому не бракує. Загалом до «Збірника» Євгена Кулика – актора, письменника, вояка – увійшли думки: життєві спостереження, осяяння й висновки, розташовані в 165 тематичних розділах. На сторінках книжки ви поринете у яскраву та неймовірну подорож світом думок і дій разом з автором. Це чудова можливість пізнати й розвинути власну мудрість, критичне мислення, розуміння себе та оточення, обмінятися досвідом, створити власні думки, відкрити власний внутрішній світ, відкрити душу й серце новим можливостям і перспективам, бути готовими до нових осяянь та ще більших відкриттів. І не в останню чергу – не стати байдужим як до власного саморозвитку, так і до думки про свої власні здібності. «Байдужість — крайнє вираження духовних злиднів», – застерігає автор, додаючи: «Байдужість народжується й розвивається від потурання людиною власним слабкостям і страхам», «Байдужість — плідне поле для безглуздя», «Байдужість проростає з самої глибини душі, тому її удари найболючіші як для тебе, так і для тих, хто поряд», «Байдужість розпочинається та завершується безтурботністю», «Байдужому щонайшвидше набридає він сам».
Алан Воттс. Мудрість непевності. Як жити в епоху тривоги. – К.: BookChef, 2025
Автор цієї книжки, британський філософ і психолог, стверджує, що причиною людського розчарування та тривоги є нездатність людей повноцінно жити в сьогоденні та їхні марні пошуки психологічної безпеки. Спираючись на східну філософію та релігію, з наголосом на буддизмі, він досліджує, чому люди такі незадоволені й нещасливі. Як це відбувається насправді? Принаймні в книжці Алана Воттса «Мудрість непевності. Як жити в епоху тривоги» не так вже й складно. «У своєму жвавому та оманливому стилі Воттс формулює це так: – дізнаємося ми з передмови подробиці, – «…завтрашній день та плани на майбутнє не матимуть жодного сенсу, якщо ви не в повній згоді зі своїм життям зараз». Як у майстерного проповідника, його слова категоричні та нерозривно пов’язані з вищою істиною. Однак зручно влаштованій єпископській кафедрі це послання здалося занадто нахабним та дошкульним. Уявіть: побожний християнин, який плекає надію про нагороду в Раю та друге пришестя Христа, чує ці слова: «Немає жодної іншої реальності, окрім теперішньої. Навіть якби ми були безсмертними, існування заради майбутнього означало б утрату сенсу життя назавжди». Різкими ударами Воттс руйнує ідею про загробне життя та надії на кращий світ». Тож у такий спосіб нам нагадують, що ми витрачаємо надто багато часу, намагаючись передбачити й спланувати майбутнє й нарікаючи на минуле. Ми часто втрачаємо задоволення від проживання моменту, намагаючись переконатися, що наступний момент буде таким же приємним. Натомість, спираючись на східну філософію та релігію, автор книжки стверджує, що лише визнаючи те, чого ми не знаємо і не можемо знати, люди здатні знайти щось справді варте знання. Щоб жити повноцінним життям, потрібно прийняти сьогодення – повністю жити саме зараз. Елегантно обґрунтована й зрозуміло написана, книжка містить у собі тисячолітню мудрість, яка вчить бути щасливим у непевності.
Володимир Нікітін. Мудрість освіти. – К.: Колесо життя, 2025
«Ніякої «сучасної чи прогресивної освіти» не буває, це поширена омана, вигідна владі або маркетингу, – наголошує автор цієї книжки. – Освіта буває лише такою, яка потрібна мені відповідно до мого покликання або обставин. І це може бути як концепція освіти, що була створена тисячі років тому; так і та, що лише створюється». Як же зробити так, аби кожен в Україні мав можливість вільно й свідомо обирати та створювати освіту для себе? У своїй книжці «Мудрість освіти» Володимир Нікітін не пропонує чудодійну пігулку, але бачить можливості та знаходить мудрість того, як вчасно їх використати у потрібному місці. Унікальність книжки у тому, що автор розглядає освіту як творення світового міста Людства та експедицію до незнаного. Також у книзі наведені три головні питання у житті кожної людини та описуються можливості для створення нової освіти, де кожен знайде своє. Прочитавши її, ви зрозумієте, що освіта – це не про навчання у школі чи виші, а також дізнаєтеся про те, що потрібно, аби українська освіта стала основою для розвитку вільної людини. «Я вважаю, що мої онуки чи кожен в Україні повинні мати можливість вільно й свідомо обирати та створювати освіту для себе, – переконаний автор. – Це, як на мене, дасть змогу зробити Україну країною справді вільних і незалежних людей, місцем багатовимірного майбутнього, що робить її гідним та привабливим місцем у новому постглобальному світі».
Керол Двек. Mindset. Змініть спосіб мислення і розкрийте свій потенціал. – К.: Наш Формат, 2025
Протягом багатьох років авторка цієї книжки – професорка психології у Стенфордському університеті – досліджувала силу людських переконань і їхній вплив на наше життя. Намагаючись з’ясувати, чи є талант запорукою успіху, завдяки чому ми досягаємо бажаного і який рецепт розв’язання будь-яких проблем, вона зробила революційне відкриття. Тож у своєму дослідженні «Mindset» Керол Двек відкриває простий, але досить потужний феномен, завдяки якому людям удається реалізувати власний потенціал. Отже, про що мова? Всього лише про те, що успішність у навчанні й роботі, бізнесі та спорті, мистецький хист і взагалі кожна сфера людського життя можуть змінюватися залежно від того, що саме ми думаємо про власні можливості й таланти. Тобто наші вміння не є сталими, і лише старанність та наполеглива праця здатні призвести до реальних досягнень. Утім, хіба лише вони? «Опановуючи новий спосіб мислення, ми відкриваємо для себе цілий світ, – нагадує авторка. – В одному світі – світі фіксованих якостей і здібностей – успішна людина має доводити, що вона розумна чи талановита. На першому місці – самоствердження. В іншому світі – світі, де все можна змінити, – треба просто вчитися. На першому місці – саморозвиток”. Хай там як, але книжка буде корисна тим, хто не вірить у власні можливості й не бажає мислити гнучко: реальні історії та практичні рекомендації, які ґрунтуються на багаторічних дослідженнях, стануть потужним поштовхом до змін. Поради авторки допоможуть усвідомити, що навіть одне переконання задає тон майже всьому життю, а його зміна здатна відіграти визначальну роль у досягненні мети. «Навіть коли ви змінюєтеся, – нагадують нам, – колишні переконання не можна видалити, як меніск колінного суглоба, і перейти на нові. Насправді й нові, і старі переконання завжди залишаються з людиною, проте, утверджуючись, нові дозволяють мислити, почуватися й діяти інакше».
Алекса Мовленко. Коза Валькірія та пагорб із чубчиком. – Х.: Ранок, 2025
Ця чудова збірка казкових історій, видана в «Ранку» та ілюстрована Оленою Железняк – перша книжечка сучасної української казкарки і педагогині Монтессорі, що пише під псевдонім Алекса Мовленко. Та її казки знають, люблять і слухають, зокрема на ютуб-каналі авторки, вже багато-багато дітлахів. Героями казок, серед яких зокрема історії «Про пса Альфредо», «Кіт і порохотяг», «Півень на ім’я Жан», «Зірочка Номер Два і місячні роги», «Соковита трава на пагорбі», «Сила мистецтва» та інші, стали звірі і птахи – звичні домашні й екзотичні, та всі вони кмітливі, вигадливі, сміливі й волелюбні! Вони вчаться дружити, захищати й відстоювати себе (навіть пагорб не дозволив козам з’їсти свого чуба!), здійснювати мрії й добиватися свого (хай навіть доводиться дзьобом набирати номер, щоб замовити піцу) і просто насолоджуватися життям. Як той самий пагорб разом із козою Валькірією із назви цієї книжки. «Не гаючи часу, поки пагорб не передумав, обидві кози заходилися обережно обгризати траву на вказаних місцях. А Валькірія навіть вигризла пагорбу на боках візерунок «вишиванка». Коли справу було зроблено, пагорб швиденько збігав до річки, щоб помилуватися на нову зачіску. Результат йому страшенно сподобався. – Я тепер наймодніший пагорб на всю округу! А чи робитимете ви мені зачіски й надалі, коли трава знову відросте? – Із задоволенням! – обидві кози одночасно облизнулися. Пагорб зрадів і побіг хизуватися новою зачіскою перед іншими пагорбами. Ромашка і Валькірія довго дивилися йому вслід. Потім Ромашка спитала у Вальки: – А ти мене навчиш «вишиванку» вигризати? – Чому б ні? Навчу. «Хоч би трава на ньому швидше відростала, бо вельми смачна!» – подумали обидві кози й пішли собі пастися далі».
