Група вчених проєкту “Галілей” (Galileo) з пошуку інопланетних технологій підняла з дна Тихого океану безліч мікроскопічних кульок з ознаками метеоритного походження. З великою ймовірністю це фрагменти першого зафіксованого вченими метеориту з глибин зоряного простору, тобто з-за меж Сонячної системи. А також, як сподівалися вчені, це могло бути диво інопланетних технологій.
Очолював експедицію професор Гарвардського університету Аві Лоеб (Avi Loeb). Він свого часу першим повідомив про визначення метеорита CNEOS 20140108 (за каталогом NASA) до класу міжзоряних об’єктів. Метеорит зробив три спалахи в небі в районі Папуа-Нової Гвінеї у січні 2014 року. Ця подія була зафіксована військовими США. Розшифровка кривої яскравості об’єкта показала, що це було небесне тіло розмірами від 80 до 100 см та масою близько 460 кг. Але найнеймовірнішими виявились показники швидкості — 60 км/с. Це означало, що об’єкт прилетів з-за меж Сонячної системи. Пізніше військові офіційно повідомили владу США про належність цього об’єкта до міжзоряних тіл.
В одній зі своїх перших статей Аві Лоеб писав, що метеорит вибухнув при досягненні набагато сильнішого опору повітря (тиску), ніж у решті випадків болідів з каталогу NASA. Тим самим він був із матеріалу, що перевершує за міцністю все, що падало у всіх інших відомих подіях. Пентагон та американські вчені давно і регулярно підігрівають чутки про явища інопланетних технологій на Землі. У цьому ж руслі було створено проєкт «Галілей», до засновників яких увійшов Аві Лоеб. Виявити останки IM1 – першого визнаного міжзоряного метеорита – стало однією з пріоритетних цілей колективу проєкту. А раптом то був міжзоряний зонд інопланетної цивілізації? Колись ось так само комусь звалиться на голову наш «Вояджер». Чому ні?
«Можливість того, що надмірна швидкість IM1 забезпечувалася руховою установкою, а також той факт, що він був твердіший за всі відомі космічні камені, змушує припустити, що його походження могло бути технологічним — подібно до того, як апарат NASA New Horizons зіткнеться з екзопланетою через мільярд років і згорить у її атмосфері як міжзоряний метеор», — сказав професор.
Пошук у районі руйнування метеориту IM1 магнітним тралом дав результат. Після просіювання магнітних частинок вулканічного походження вдалося виявити магнітні зразки розміром менше міліметра, які відрізнялися від фонових частинок, піднятих з дна на контрольній ділянці. Аналіз показав, що частинки складаються на 84% із заліза, на 8% із кремнію, на 4% з магнію та на 2% із титану, плюс мікроелементи. Крім того, у зразках були виявлені ізотопи урану та свинцю, що дозволяє оцінити вік зразків за періодом напіврозпаду урану. Дані за двома зразками показали вік 13,8 млрд. років, тоді як зразки з контрольної ділянки показували вік 4,6 млрд. років (вік Сонячної системи). Це стало ще одним доказом походження метеориту IM1 поза нашою системою.
«Ці сфери субміліметрового розміру, які під мікроскопом виглядають як красиві металеві кульки, були зосереджені вздовж передбачуваного шляху IM1 – приблизно за 85 км від узбережжя острова Манус у Папуа-Новій Гвінеї, – сказав професор Лоеб. — Їхнє відкриття відкриває новий рубіж в астрономії, коли те, що лежить за межами Сонячної системи, вивчається не за допомогою телескопа, а за допомогою мікроскопа».
