Чи думають розумні люди швидше? Згідно з результатами дослідження групи вчених із Німеччини та Іспанії, не завжди, і у разі вирішення складних завдань окремі переваги виявляються за людьми з менш розвиненим інтелектом.
Мозок дорослої людини складається з мільярдів нейронів, об’єднаних численними зв’язками. Ці складні й часом заплутані мережі — водночас ключ до дивовижних можливостей мозку та головні труднощі на шляху до його вивчення.
Оскільки працювати з мозком живої людини досить складно, дослідники все частіше звертаються до комп’ютерного моделювання, використовуючи цифрові дані сканування мозку, такі як магнітно-резонансна томографія (МРТ), а також математичні моделі, що базуються на теоретичних знаннях про біологічні процеси.
Спочатку це дозволяє побудувати “загальну” модель людського мозку, але потім вчені уточнюють її, використовуючи дані окремих людей і створюючи “персоналізовані” моделі мозку.
Щоб вивчити, як загальні показники рівня інтелекту впливають на швидкість вирішення різних завдань, міжнародна група дослідників створила 650 «персоналізованих» моделей мозку учасників проекту «Human Connectome Project» . Це дозволило ефективно відтворювати активність кожного вивченого мозку, аналізуючи інтелектуальні характеристики та час реакції конкретної людини під час вирішення різних завдань.
Надалі показники цих моделей порівнювали з показниками самих учасників, яким запропонували вирішувати серію завдань, що поступово ускладнюються, на підбір елементів у «пазлах», що поступово ускладнюються.
Вчені виявили, що учасники з вищими показниками інтелекту швидко справлялися із простими завданнями, але довше вирішували складні. Частини їхнього мозку при цьому були краще синхронізовані між собою, постійно обмінюючись інформацією та загальмовуючи ухвалення остаточного рішення.
З іншого боку, мозок людей з невисоким IQ буквально «поспішав з висновками» при прийнятті складних рішень, а не чекав, поки вищі області мозку завершать етапи обробки, через що такі люди частіше припускалися помилок.
Згідно з висновками дослідників, опублікованими в журналі Nature Communications, загалом показники «персоналізованих» моделей збігалися з показниками мозку живих людей, що доводить ефективність комп’ютерного моделювання людського мозку. У майбутньому такі методи можна застосовувати в медицині: наприклад, за допомогою комп’ютерної симуляції лікар зможе оцінити, які ліки будуть найефективнішими при лікуванні конкретного пацієнта і викличе найменшу кількість побічних ефектів.
