Космічний телескоп “Джеймс Вебб” виявив сліди водяної пари в атмосфері надгарячого газового гіганта WASP-18 b, розташованого за 400 світлових років від Землі. Сам факт того, що телескоп зміг виявити «сигнатури» присутності води на такій дистанції, говорить про чудову роздільну здатність використаного обладнання.
WASP-18 b приблизно в 10 разів масивніший за Юпітер і обертається всього в 3,1 млн км від сонцеподібної зірки. Для порівняння Меркурій знаходиться від Сонця на відстані близько 63,4 млн. км. Період оберту навколо зірки WASP-18 складає лише один земний день.
Через те, що планета так близька до своєї зірки, температура її атмосфери настільки висока, що, за даними NASA, буквально розщеплює більшість молекул води. Проте спектральний аналіз атмосфери показав, що, незважаючи на температуру близько 2700 градусів за Цельсієм, там все ж таки зберігається деяка кількість води.
WASP-18 b виявили ще у 2008 році та вивчали за допомогою інших телескопів, включаючи «Хаббл» та інші відомі космічні обсерваторії, але жодна з них не була достатньо чутливою, щоб виявити сигнатури води в атмосфері віддаленої екзопланети.
Крім того, що планета настільки масивна, гаряча і знаходиться дуже близько до своєї зірки, вона ще й припливно заблокована. Це означає, що WASP-18 b завжди повернена до зірки однією стороною. В результаті в різних частинах планети температура значно відрізняється – на сонячній стороні на 1100 градусів (за Цельсієм) спекотніше, ніж у «сутінній зоні».
Вчені не очікували, що різниця буде настільки велика і тепер бажають зрозуміти, який неврахований фактор робить подібний вплив, що запобігає поширенню жару по всій планеті. Як заявляють вчені, карта яскравості WASP-18 b свідчить про відсутність вітрів зі сходу на захід, що, за даними дослідників, відповідає моделям з атмосферним опором. Як можливе пояснення допускається наявність у планети сильного магнітного поля, що, як вважають дослідники, могло б стати надзвичайно захоплюючим відкриттям.
За даними дослідників, “Джеймс Вебб” забезпечує більшу чутливість при створенні детальних температурних карт, ніж будь-коли раніше. Вперше карта складена за допомогою апаратури “Джеймса Вебба”, особливо вчених вражає те, що отримані результати відповідають деяким запропонованим раніше моделям – зокрема, йдеться про значне падіння температури в регіонах, де планета не висвітлюється прямо місцевою зіркою. Результати дослідження опубліковані у журналі Nature.
