В одному з авторитетних наукових журналів якось була опублікована стаття під назвою «Корчуватель: алгоритм типової уніфікації точок доступу і надмірності». Тільки ось … матеріал був створений комп’ютерною програмою SCIgen генерації псевдонаукових текстів. Але ж статтю перевірив рецензент і допустив до публікації, хоча її зміст і виявився абсолютно безглуздим.
Що вже говорити про навмисні наукових фальсифікації або просто помилки, допущені вченими, які підносяться світу як справжні відкриття.
Ми розібралися в найцікавіших сучасних наукових помилках, які вже спростовані, але це досі мало кому відомо.
Тварини можуть розмовляти
Довгий час одним з основних відмінностей людини від тварин вважалося вміння розмовляти. Звірів можна навчити певним словами і командам, навіть деяким жестам мови глухонімих (досвід був проведений з приматами). Однак аналогом вільного людського спілкування це не вважається.
Нещодавно ж вчені довели наявність своєрідної мови у бджіл, за допомогою якого вони можуть передавати інформацію про знаходження тої чи іншої квітки на відстані. Певні мовні діалекти були виявлені в піснях китів і витті вовків. А дельфіни, виявляється, навіть називають один одного по іменах, як і люди.
Вік сонечка не можна визначити за крапочками
Ми з дитинства звикли рахувати, скільки крапочок на спинці у сонечка, щоб дізнатися, скільки йому років. Однак вік комахи ніяк не пов’язаний з кількістю плям. В цілому сонечка живуть близько року, деякі особини доживають до 2 років. А ось крапок на спині у них може бути від 2 до 24. І залежить це тільки від виду комахи.
Сонечка бувають також різних забарвлень, а у деяких плями навіть зливаються одне з одним.
Вільні інтерпретації Дарвіна
Твердження про те, що виживає найсильніший і що людина походить від мавпи, приписують Дарвіну і шукають численні докази для них. Однак вчений ніколи цього не говорив і насправді вважав по-іншому.
Дарвін був переконаний, що в природі виживає не найсильніший або найрозумніший, а той, хто краще пристосовується до умов, що змінюються, що підтверджується і еволюцією. А що стосується походження людини, то він лише припустив, що ми і людиноподібні мавпи можемо мати спільного предка. А багато вчених одразу почали шукати відсутню ланку між нами.
Зефірний тест мало що може сказати про майбутнє дитини
Американськими вченими було проведено дослідження, яке змусило по-новому поглянути на зефірний тест. Його суть зводиться до наступного: дитині пропонується з’їсти солодке зараз або потерпіти 15 хвилин і отримати вдвічі більше. Згідно з результатами експерименту, ті, хто погоджувався почекати, виявлялися більш успішними в майбутньому.
Однак в 2018 році з’ясувалося, що в тесті не враховувалися багато інших чинників (наприклад вищу освіту батьків), які також впливають на життя дитини. І залежність успішності дитини, коли вона виросте, від її вибору в 5 років виявилася мізерно мала.
Результати Стенфордського тюремного експерименту виявилися сумнівними
Мабуть, один з найвідоміших і найскандальніших психологічних експериментів, що демонструє жорстокість людської природи, зараз викликає недовіру в науковому світі.
Сумнівними виявляються вибірка учасників (дуже вузька група людей зі схожими характеристиками) і методологія проведення. До того ж з роками «тюремники» і «ув’язнені» зізнавалися в інтерв’ю, що для них це була в тому числі і театралізована постановка. А охоронцям навіть видавалися інструкції, як себе поводити (звідси можлива і жорстокість).
Британські психологи Стівен Райхер і Олександр Хазлам спробували відтворити умови експерименту, але цього разу учасники не показували ніяких садистських нахилів.
Бик байдужий до червоної ганчірки
Деякі люди, проходячи в червоному одязі повз бика, намагаються відійти подалі, щоб не викликати агресивну реакцію у тварини. Але даремно: вони не розрізняють кольорів. Чому ж тоді в кориді використовується саме цей колір?
По-перше, він просто яскравий і красивий, адже бій з биком – це шоу. По-друге, на ньому не так видно кров. А без неї не обходиться жодна корида. І нарешті, справа не стільки в певному кольорі, скільки в самій людині. Бик реагує на рух. Отже якби тореадор взяв ганчірку спокійного небесно-блакитного кольору, але почав би нею розмахувати перед твариною, його реакція була б такою самою.
Собаки походять не від вовків
Більшість досі вірить, що предок собаки – вовк. Але останні дослідження вчених спростовують цю гіпотезу.
Вовки і собаки швидше припадають кузенами один одному. На думку дослідників з університету Чикаго, ці тварини мали спільного предка і стали розвиватися паралельно. Але люди не одомашнювали вовків, поступово перетворюючи їх у собак.
Оскільки ці два різних види зберегли здатність схрещуватися один з одним, довгий час вчені дотримувалися іншої версії. До того ж, згідно з останніми дослідженнями, собаки одомашнили себе самі, все ближче підходячи до людських поселень, харчуючись відходами та захищаючи територію, а не люди намагалися приручити диких тварин.
Земля не збільшується
На початку XIX століття була висунута гіпотеза, що Земля розширюється з кожним роком. Грунтувалося припущення на тому, що материки поступово розходяться.
Сьогодні вчені за допомогою нових методик з’ясували, що коливання радіуса Землі в рік не перевищують 0,1 мм (товщина людської волосини). Це не має якогось значного впливу на зміни, що відбуваються, тому гіпотеза була визнана невірною.
Неандертальці виглядали майже як ми
В уявленні більшості неандертальці – мавпоподібні люди з грубими і великими рисами обличчя, згорблені і дурні. Такий образ виник через реконструкцію стародавньої істоти по її рештках. Заковика виявилася в тому, що це був скелет старого самця, який страждав від артриту.
Сьогодні антропологи вважають, що неандертальці майже не відрізнялися зовні від сучасної людини, та й дурними їх назвати не можна. До того ж древні люди неодноразово схрещувалися з ними. Отже кожен із нас, не рахуючи африканців, на 1-4% неандерталець.
