Монолітні людські фігури острова Пасхи, відомі як моаї, — одні з найвідоміших статуй у світі. Загалом їх налічується близько 900, і всі вони були вирізані та встановлені між 1250 і 1500 роками нашої ери. Коли археологи запитували місцевих жителів, як транспортували ці величезні скульптури, ті відповідали, що статуї «ходили». Історичні свідчення та фізика підтверджують: це правда.
Найвища з установлених статуй сягала 10 метрів заввишки й важила 82 тонни, а найважча мала масу 86 тонн. Переміщення таких гігантів було справжнім інженерним подвигом. Протягом останніх десятиліть науковці висували різні версії транспортування — від саней до котків. У 1980-х серйозно розглядали ідею «ходіння» статуй за допомогою мотузок, але пошкодження основ у деяких моделей змусили засумніватися у методі.
Тепер нове дослідження з використанням комп’ютерного моделювання та експериментів із реплікою моаї вагою 4,35 тонни довело: цей метод працює. Розхитуючи статую за допомогою мотузок, 18 людей змогли перемістити її на 100 метрів усього за 40 хвилин.
«Те, що ми побачили експериментально, дійсно працює. І чим більша статуя, тим легше її пересувати. Усі характеристики руху величезних моаї стають дедалі більш узгодженими зі збільшенням розмірів, адже це єдиний спосіб зрушити їх із місця», — пояснив Карл Ліпо, професор антропології Бінгемтонського університету та провідний автор дослідження.
Дороги острова Пасхи також підтверджують цю теорію. Вони мають ширину близько 4,5 метра й увігнуте поперечне січення — саме те, що потрібно для «ходіння» статуй. Команда виявила, що дороги накладалися одна на одну й прокладалися паралельно, що свідчить про поетапне розчищення шляху для кожного переміщення.
«Кожного разу, пересуваючи статую, вони, схоже, будували дорогу. Дорога була частиною самого процесу переміщення: розчищали шлях, рухали статую, розчищали далі — і так знову», — зазначив Ліпо.
Науковці стверджують, що жодне альтернативне пояснення не узгоджується з усіма знайденими на острові доказами. І тепер скептики мають знайти хоча б одне свідчення проти теорії «ходіння». Тож якщо ви колись опинитеся на острові Пасхи, знайте: ці кам’яні велети справді «крокували» до своїх постаментів.
