Давньоєгипетська цивілізація в масовій культурі овіяна ореолом загадковості. У той самий час на ділі вона є однією з найбільш вивчених цивілізацій давнини. Все завдяки тому, що єгиптяни дуже любили писати, малювати і висікати статуї. Хоча багато чого в житті простих єгиптян і їх правителів все ще приховано за завісою століть, єгиптологам все ж вдалося вивчити і дізнатися багато чого про те, як єгиптяни жили і як вони вмирали.
І найбільше інформації залишилося, звичайно, про фараонів і їх близьких: їх діяння, обставини народження і смерті вносилися в літописи. До того ж від них залишилося безліч мумій, які можна вивчити за допомогою томографії та ДНК аналізу.
Один з найвідоміших правителів Стародавнього Єгипту – юний Тутанхамон. Посмертна маска царя представляла собою портрет прекрасного юнака. Навколо особистості Тутанхамона негайно почали будувати здогади і створювати легенди. Особливо інтригувала така рання смерть царя.
Серед припущень були вбивство в ході змови і травми в результаті падіння з колісниці на повному ходу. Друга версія могла пояснити те, що на правій руці Тутанхамона не вистачало пальців, а на ногах були знайдені сліди переломів.
Останнє дослідження виявило, що перед самою смертю юнак хворів на малярію. З урахуванням того, що в його гробницю поклали ліки від малярії, швидше за все, від неї він і помер.
Що стосується кульгавості і нестачі пальців, то тіло фараона поступово підточував некроз кінцівок через генетичні проблеми, викликані поколіннями кровозмішення в його династії. Інцест між предками міг бути також причиною того, що Тутанхамон народився з “вовчою пащею”. Він і сам був одружений чи то з рідною, то чи з двоюрідною сестрою.
У будь-якому випадку, на Тутанхамоні династія обірвалася: діти від нього народжувалися мертвими, отже спадкоємців він не залишив.
Зате мати Тутанхамона, одна з дочок Аменхотепа III, сестра фараонів Ехнатона і Смехкари і, ймовірно, дружина Ехнатона, явно померла не своєю смертю. Спочатку археологи визнали глибоку рану на обличчі цариці справою рук розкрадачів могил, але більш пізнє дослідження показало, що саме ця рана стала смертельною для матері Тутанхамона. Чи був то нещасний випадок або вбивство, поки що неясно. Але цариця померла приблизно в 25 років.
Що стосується самого Ехнатона, то він, ймовірно, був отруєний: збереглися записи про замах на його життя, а сам фараон прожив менше сорока років.
А от Рамсес II з наступної династії точно помер від старості, доживши приблизно до 90 років. За своє життя він встиг стати батьком ста одинадцяти хлопчиків та п’ятдесяти дівчаток. Крім активної політики, гарячої вдачі і рудого кольору волосся, Рамсес II був відомий тим, що постійно тренувався в бігу. Справа в тому, що раз на тридцять років він брав участь в якомусь ритуальному забігу зі священною ємністю в руці. Якби фараон не зміг пробігти дистанцію, це вважали б поганою ознакою. Але сам Рамсес відмінно знав, що вся справа – в тренуваннях.
До слова, стародавні єгиптяни взагалі мали славу швидких бігунів.
Його тезка з наступної династії, Рамзес III, теж прожив досить довго, але був убитий в результаті змови, влаштованої однією. з його незадоволених дружин. Довгий час було неясно, як саме він помер. Припускали отруєння або глибоку, але спочатку не смертельну рану, яку погано обробили. Нарешті, томограма шиї розставила все по місцях. Рамзеса полоснули по горлу ножем. Він помер майже миттєво.
Змовників судили. Одного з них, молодого принца, сина тієї самої дружини, який, можливо, і зарізав батька, засудили до зміни імені. У літописі також зазначено, що він наклав на себе руки від ганьби, але сучасний розтин виявив, що принца зв’язали і задушили. Потім його наспіх бальзамували, завернули в “нечисту” цапову шкуру і поховали в простій труні.
Досі невідомо, як померла знаменита Нефертіті. Цього немає в літописах, і мумія цариці поки не знайдена. Ясно тільки, що захоплений спочатку дружиною Ехнатон з часом охолов до неї. Її історію важко назвати історією великої любові і сімейного щастя.
Довгий час підозрювали, що правлячу царицю Хатшепсут вбив її наступник і пасинок, Тутмос III. Він так її ненавидів, що, ставши фараоном, наказав стерти всі згадки про неї. Ясна річ, все стерти не вийшло.
Проте, аналіз останків цариці показав, що вона була гладкою жінкою років п’ятдесяти, страждала артритом, проблемами із зубами і діабетом і померла від раку печінки. Рак, ймовірно, розвинувся через дуже небезпечну речовину, яку використовували для приготування знеболюючих. Цариця, швидше за все, натиралася ліками, щоб вгамувати біль в зубах і суглобах.
Є й інша версія: Хатшепсут не встигла померти від раку, оскільки померла від зараження крові після того, як їй видалили хворий зуб.
Не всі фараони помирали в палаці. Так, царі Сенебкай і Секененра, хоча і жили в різний час, обидва загинули в бою із загарбниками з племені гіксосів. Сенебкай бився на коні, і його спочатку вибили з сідла. Секененра воював пішим. Схоже, гіксоси були постійним головним болем єгиптян.
А фараона Менеса безславно розтоптав бегемот під час улюбленої забави фараонів – полювання на бегемотів.
