Комплексний підхід до контролю здоров’я пацієнтів з раком щитовидної залози: аналізи та дослідження

55

Рак щитовидної залози – одне з найпоширеніших онкологічних захворювань ендокринної системи. Проте, на відміну від багатьох інших видів онкопатології, рак щитовидної залози зазвичай добре піддається лікуванню, особливо коли його виявлено на ранніх стадіях.

Для чого потрібно здавати аналіз на тиреоглобулін?

Одним з важливих аналізів, який допомагає виявити і контролювати рак щитовидної залози, є аналіз на тиреоглобулін (ТГ).

Тиреоглобулін – це білок, який виробляється клітинами щитовидної залози й може бути підрахований в крові. Підвищений рівень тиреоглобуліну може бути ознакою наявного онкопроцесу або рецидиву раку щитовидної залози.

Роль тиреоглобуліну при раку щитовидної залози:

  • діагностика – підвищений рівень тиреоглобуліну в крові може бути ознакою наявності раку щитовидної залози. Також аналіз на тиреоглобулін допомагає виявити навіть невеликі залишки пухлинної тканини після операції;
  • моніторинг захворювання – після видалення щитовидної залози (тиреоїдектомії) через підвищення рівня тиреоглобуліну можна виявити рецидив пухлини. Регулярний контроль цього білка дозволяє своєчасно діагностувати повернення чи прогресування раку;
  • оцінка ефективності лікування – зниження рівня тиреоглобуліну після операції та радіойодної терапії свідчить про успішність лікування. Підвищення – вказує на наявність залишкової або рецидивної пухлинної тканини.

Аналіз на тиреоглобулін є дуже важливим діагностичним і моніторинговим інструментом при раку щитовидної залози. Він допомагає виявляти наявність пухлини, контролювати ефективність лікування і вчасно виявляти рецидиви. Регулярний контроль його рівня у поєднанні з іншими обстеженнями є невід’ємною частиною контролю за пацієнтами, які перенесли операцію з приводу цього захворювання.

Які ще дослідження потрібні?

Окрім аналізу на тиреоглобулін, при раку щитовидної залози необхідно проводити ряд інших важливих досліджень і обстежень:

  • онкомаркери – кальцитонін, раково-ембріональний антиген (СЕА);
  • генетичні дослідження – аналіз мутацій генів BRAF, RAS, RET/PTC тощо;
  • визначення рівня гормонів щитовидної залози (ТТГ, Т4, Т3) – для контролю функції щитовидної залози та підбору замісної гормональної терапії;
  • УЗД щитовидної залози та шиї – дозволяє виявити наявність вузлів, оцінити їхній розмір, структуру та кровопостачання. Допомагає визначити поширеність пухлинного процесу в самій залозі та навколишніх тканинах;
  • сцинтиграфія щитовидної залози – виявляє ділянки підвищеного або зниженого накопичення радіоактивного йоду в залозі. Допомагає оцінити функціональну активність різних ділянок щитовидної залози;
  • КТ або МРТ шиї – дозволяють детально візуалізувати анатомічні структури шиї, зокрема регіонарні лімфатичні вузли. Допомагають оцінити поширеність пухлинного процесу та наявність метастазів;
  • тонкоголкова аспіраційна біопсія – дає можливість отримати зразки тканини пухлини для гістологічного дослідження. Є основним методом диференціальної діагностики між злоякісними та доброякісними вузлами.

Комплексне обстеження з використанням зазначених методів дозволяє максимально точно діагностувати рак щитовидної залози або його рецидиви, планувати найбільш ефективне лікування для кожного пацієнта та здійснювати ретельний контроль його стану.

Як уникнути рецидиву раку?

Основні рекомендації щодо запобігання рецидиву раку щитовидної залози:

  • регулярні обстеження (УЗД, аналіз крові на гормони, консультація ендокринолога) – для раннього виявлення можливого рецидиву;
  • ретельне спостереження після лікування – пацієнти, які пройшли лікування раку щитовидної залози, повинні знаходитися під ретельним медичним наглядом впродовж тривалого часу (зазвичай – все життя);
  • адекватна замісна терапія – після видалення щитовидної залози важливо приймати замісну терапію гормонами щитовидної залози;
  • уникнення тригерних факторів, які можуть призвести до рецидиву – опромінення, дефіциту йоду, надмірного вживання алкоголю, паління.

У разі появи будь-яких симптомів слід негайно звернутися до лікаря для обстеження та своєчасного лікування.