День української мови та писемності: цитати, факти та міфи про українську мову

0
1330

День української мови та писемності став офіційним св’ятом у 1997 році, та історія його древня, як і сама українська мова. Стаття, присвячена Дню української мови та писемності, розповість про історію виникнення та традиції святкування, а також найцікавіші факти і крилаті вислови про саму українську мову.

Історія виникнення св’ята:

прп. Нестор-літописець (XI ст). Скульптурна реконструкція по черепу С. А. Нікітіна, 1985 р.

Дата Дня української мови та  писемності припадає на православне свято – день вшанування преподобного Нестора-літописця. Адже дослідники вважають, що саме з його праці починається писемна українська мова. Колись навіть дітей віддавали до школи саме у цей день, після служби у церкві, де молились та просили у Нестора-літописця аби благословив майбутніх учнів. Це й не дивно, адже преподобний здобув всесвітню славу. Принесла її праця всього життя Нестора-літописця, котрий взяв участь у літописанні Київської Русі і залишив світу неоціненний скарб – «Повість минулих літ».

Нестор-літописець був священнослужителем Київсько-Печерської лаври та літописцем. Його мощі досі знаходяться у Києві, в печерах лаври.

Цікавий факт про літописця: у 80-х роках судмедексперти провели дослідження мощ святого і склали його ймовірний портрет, звідти ми і дізнались, як він насправді виглядав.

Сучасність:

Щорічно, у цей день, 9 листопада, відбувається урочисте покладання квітів до пам’ятнику Нестора-літописця. Також з 2000 року існує надзвичайно цікава традиція всеукраїнського масштабу – «радіодиктант». По Українському радіо у цей день проводять диктант, у якому можуть взяти учать всі бажаючі.

Не обійшлось і без змагань: у цей день щорічно стартує конкурс Петра Яцика, в якому за першість змагаються знавці української мови з усього світу, а кількість учасників вимірюється у мільйонах.

20 цікавих фактів про українську мову:

  1. Двоїна – втрачена ознака української мови, про яку сьогодні мало хто знає. Наприклад, казали не «два слова», а «дві слові». Двоїну примусово вилучили у 1933 році, задля знищення рис української мови, які відрізняли її від російської.
  2. В українській мові існує три форми майбутнього часу: проста, складна і складена.
  3. У 1918—1920 роках українська мова була офіційною мовою Кубанської Народної Республіки. Так, значно ширшими були межі поширення української мови раніше. Слід лише поглянути на мовну карту 1871 року, де солов’їна розлітається «Від Сяну до Дону».
  4. Українська мова тісно пов’язана зі старослов’янською — спільною мовою предків всіх сучасних слов’ян. І так, слов’яни – це мовна група, тобто країни, які об’єднує перш за все мова.
  5. За доведеними результатами дослідження вченого В.Кобилюха, наша мова сформувалась ще Х-IV тисячоліттях до нашої ери. Тож походження багатьох слів слід шукати в санскриті, а не в російській, німецькій, турецькій, грецькій та інших мовах. Адже вони виникли значно пізніше за українську
  6. Надавати усім словам зменшувально-пестливуформу – це мабуть не тільки особливість мови, а й особливість нашого народу. Навіть державний гімн містить пестливі слова типу «сторонці». Та що там, навіть «воріженьки» у нас звучить надзвичайно лагідно.
  7. Попри пестливе звернення до воріженьків, українці все ж сильний народ, який вміє за себе постояти. Про це свідчить словник синонімів, у якому найбільше синонімів, аж 45, має слово «бити».
  8. Найбільша кількість слів в українській мові починається з літери «П». Найменш уживаною виявилась літера «Ф». У більшості випадків, слова які починаються з цієї літери, запозичені з інших мов. А ви ніколи не помічали, як старенькі люди вимовляють замість «Ф» – «ХВ»? (фіртка – хвіртка, фанера – хванера, Федір – Хведір).
  9. 7 відмінків іменника, до яких ми звикли, вирізняють українську мову серед східнослов’янських. Сьомий, кличний відмінок, існує лише в граматиці древніх мов: латині, грецькій та санскритській граматиці.
  10. В українській мові дві букви «г». Раніше, одна із них, яка позначається як «ґ», була вилучена з уживання, але в 90-ті роки знову увійшла в українську мову.
  11. Назви всіх дитинчат тварин в українській мові відносяться до середнього роду.
  12. Починаючи з вісімнадцятого і до дев’ятнадцятого століття в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма! Тому за кількістю орфографії українська мова перевершує навіть найскладнішу – монгольську.
  13. В кінці шістнадцятого — напочатку дев’ятнадцятого століть в Україні використовувалася система письма під назвою «козацький скоропис», у якій начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у кирилиці.
  14. Українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс). До округу входить Чикаго разом з передмістями. А українська мова була обрана як одна з найбільш вживаних мов у даній місцевості.
  15. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря. Частково вони присутні й у інших слов’янських мовах, чого не скажеш про російську.
  16. Найдовше слово в українській мові – «дихлордифенілтрихлорметилметан». Назва хімікату для боротьби з шкідниками складається аж з 30 літер!
  17. Сучасна українська мова налічуєблизько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються до сьогодні.
  18. Івана Котляревського не дарма вважають основоположником нової української мови.Офіційно вважається, що саме після видання його «Енеїди», наша мова була прирівняна до літературної.
  19. Значна кількість вживаних до сьогодні українських слів та мовних коренів прийшли до нас ще з часів трипільської культури, про що свідчать топографічні назви, народні пісні дохристиянських часів та значний слід у древньо-індійській мові — ведичному санскриті, джерела якого дійшли до нас з давнини у 5 тисяч років.

А ще, українську мову за останні 4 століття намагались вбити аж 134 рази! Не вірите? Детальніше про безсмертну солов’їну можете прочитати за посиланням: http://vsviti.com.ua/interesting/society/70620

20 влучних цитат про мову:

  1. Мова росте елементарно, разом з душею народу. (І.Франко)
  2. Мова – це наша національна ознака, в мові – наша культура, сутність нашої свідомості. (І.Огієнко)
  3. Поки жива мова в устах народу, до того часу живий i народ. I нема насильства нестерпнiшого, як те, що хоче вiдiрвати в народу спадщину, створену незчисленними поколiннями його вiджилихпредкiв. (К.Ушинський)
  4. Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу. (Л.Костенко)
  5. Скільки української мовної території, стільки й української державності. (І.Заєць)
  6. Мова – це кров, що оббігає тіло нації. Виточи кров – умре нація. (Ю. Дзерович)
  7. Доля української мови – то є водночас й доля української держави й нації. (І.Лосєв.)
  8. Мова народу, народності чи діаспори — то генетичний код національної культури, запорука самобутності та самозбереження. (В. Овсянико-Куликовський)
  9. Мова – втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмоïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови… (М.Рильський)
  10. Мова вмирає, коли наступне покоління втрачає розуміння значення слів.(В. Голобородько)
  11. Рідна мова – не полова: її за вітром не розвієш. (Народна мудрість)
  12. Рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави. (М.Даукша)
  13. Птицю пізнати по пір’ю, а людину по мові. (Народна мудрість)
  14. Стан державної мови, рівень володіння нею, поширеність у різних сферах життя – усе це показник цивілізованості суспільства. (О.Пономарів)
  15. А мова – це душа народу, народ без мови – не народ. (В.Сосюра)
  16. Рідна мово, без тебе ніхто я, мов відірваний вітром листок. (П.Перебийніс.)
  17. Коли забудеш рідну мову, забудеш душу ти свою. (В.Сосюра)
  18. Коли в огонь живої мови чуття святого надаси, ти станеш лицарем краси, і визволення, і любові. (М.Вороний)
  19. Щоб мова тобі повністю відкрилася, маєш бути залюбленим в неї. (О. Гончар)
  20. Мова – це глибина тисячоліть. (М. Шумило)

Міф про спорідненість з російською мовою:

Кожен українець чув цю давню байку, що українська мова – це суміш російської та польської, такий собі місцевий діалект. Попри те, що розповсюджувачі такої нісенітниці, не стануть слухати факти, які доводять зворотне, фактів все ж таки вистачає.

1. Українська мова відноситься до слов’янської мовної групи. Російську ж, до 17 століття відносили до фіно-угорської мовної групи.

2. Міф про те, що за часів Київської Русі, на її територіях, всі розмовляли російською мовою, від якої згодом пішла у тому числі і українська – теж лише для тих, хто не цікавиться історією. Мова, якою розмовляли на Русі – це зовсім не сучасна російська і не сучасна українська. Проте у цій мові було достатньо спільних рис з українською. Деякі слова і досі уживані в нашій мові.

3. Українська і російська мова не є спорідненими мовами. У них мало спільних рис, адже російська є найменш подібною до старослов’янської. Набагато «ріднішими» для нас є білоруська, словацька та польська мови. Про походження яких із Київської Русі – дійсно можна стверджувати.

А аби зробити свою повсякденну українську мову оригінальнішою та цікавішою, пропонуємо поповнити свій словниковий запас незвичайними українськими словами: введіть у пошуковому рядку на нашому сайті «говори красиво» або «колоритні українські слова» і отримаєте добірку статей про найоригінальніші слова української мови, які варто було б вживати частіше. Адже українська мова – найгарніша у світі!

автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ