Багатьом знайома ситуація: ви спілкуєтеся з людиною, але раптом у розмові виникає пауза. Ви починаєте хвилюватися і намагаєтеся будь-що перервати некомфортну тишу. Однак клінічна психологиня Мішель Лено вважає, що мовчання й відсутність зовнішнього шуму можуть стати джерелом натхнення, а не тривоги. Ось на які деталі вона радить звернути увагу.
Чому мовчання під час спілкування може викликати дискомфорт
Люди звикли уникати незручного мовчання з кількох причин.
Страх бути відкинутим суспільством
Дослідження показують: сам факт розмови незалежно від її змісту допомагає встановити між людьми відчуття єдності й солідарності. Навіть короткий обмін репліками — сигнал, що людина «своя». Тобто її помічають і вважають гідною спілкування. А отже, у людини може підвищитися самоповага, а тривожність частково зменшується. Тому психологи радять навчитися долати незручну тишу і знаходити теми для спілкування з будь-яким співрозмовником.
Якщо ж цього не виходить, тривожність, навпаки, може зрости, а впевненість у собі — впасти. Адже людина несвідомо може вважати, що залишилася одна, поза привабливою для неї компанією.
У давнину виключення з племені могло означати загибель — вижити на самоті було дуже складно. Еволюція зробила нас соціальними істотами, і тому ми підсвідомо боїмося втратити контакт зі «своїми».
Страх розчарувати співрозмовників
Це інша сторона того самого страху опинитися неприйнятим.
Люди часто сприймають паузи в розмові як негативну оцінку з боку співрозмовників. Людина може вирішити, що інші спочатку прийняли її до свого кола, тому що підтримали її спроби вступити в діалог. Але потім побачили, що з нею нудно, а отже, немає сенсу продовжувати спілкування. Інший варіант: їй може здатися, що вона сказала щось дурне, недоречне або неприйнятне для решти. Тоді вона вже на порозі конфлікту зі співрозмовниками — тобто в небезпеці.
Цікаво, що таке ставлення до тиші в розмові з’являється, коли людина розмовляє з незнайомцями. Однак якщо вона спілкується з друзями, то майже не боїться пауз. Можливо, тому що впевнена: друзі добре її знають і негативних оцінок не поставлять.
Небажання залишитися наодинці зі своїми думками
Ця причина особливо важлива для тривожних або невпевнених у собі людей.
Коли людина активно спілкується з іншими, її внутрішній монолог стихає. Свідомість зайняте зовнішніми сигналами, і у неї немає ні часу, ні можливості прислухатися до власних сумнівів і тривог. Якщо ж діалог припиняється, усі негативні думки можуть повернутися, а це неприємно.
Люди зазвичай не хочуть стикатися з сумнівами й самокритикою. Тому часто намагаються заповнити незручну тишу чим завгодно — жартами, розмовами про погоду, роботу, досягнення або спільних знайомих. Або питаннями, відповіді на які їм зовсім не цікаві, — аби не мовчати.
Незручні паузи іноді викликають не лише психологічні, а й фізіологічні реакції: прискорене серцебиття, м’язову напругу, інші симптоми, що з’являються у стані тривоги. Тому варто навчитися спокійніше сприймати паузи в розмові й не вважати мовчання тягарем.
У чому користь пауз і мовчання в розмовах
На думку психологині Мішель Лено, мовчання іноді лише здається некомфортним. Так, буває, що людина налаштована на безперервний діалог, а будь-яку паузу вважає незручною. Але якщо змінити ставлення до мовчання, у ньому можна знайти чимало корисного.
З’являється час для роздумів
Під час паузи можна як слід обміркувати, що сказав співрозмовник. І зрозуміти, чи поділяєте ви його думку, а якщо ні — якою є ваша позиція. Якщо людина почне хвилюватися, що ви замовкли, можна прямо сказати: «Мені складно відповісти одразу. Я думаю про те, що ви сказали, — це й справді цікаво». А потім продовжити розмову, коли будете готові.
Ваші слова до паузи набувають більшої ваги
Якщо ви сказали щось важливе, варто дати співрозмовнику час подумати над цим. Адже якщо ви відразу почнете заповнювати паузу словами, ваші попередні думки можуть загубитися в цьому потоці. Тиша ж допоможе звернути на них особливу увагу.
Може виникнути емоційний зв’язок зі співрозмовником
Спільне перебування в тиші можна розцінити так: ви обидва даєте одне одному перепочинок. Тобто не вимагаєте від співрозмовника терміново вигадати репліку для продовження розмови, якщо ведете звичайну світську бесіду. А якщо сперечаєтеся — даєте можливість іншому заспокоїтися і не поспішаючи пошукати аргументи. Така тиша може перетворитися для співрозмовників із незручної на підтримувальну.
У подібній ситуації можна сприйняти паузу як знак поваги людей одне до одного. І таке ставлення може зміцнити взаєморозуміння і довіру.
Зникає надмірна інформаційна стимуляція
Можливо, ви й справді не розмірковуєте про те, що сказав співрозмовник, а просто дозволяєте собі відпочити. У цей момент, коли вашим органам чуття не потрібно передавати нову інформацію, а мозку — її обробляти, ви можете розслабитися й перезавантажитися. І повернутися до спілкування без зайвої нервозності.
Навичка сприймати мовчання в розмовах позитивно може послабити тривожність і додати вам упевненості.
Як позбутися незручності через паузи в діалозі
Ось кілька кроків, які, на думку Лено, допоможуть перетворити мовчання з тривожної обставини на позитивну.
Змініть ставлення до перерв і мовчання в розмовах
Уявіть, що правила гри під назвою «спілкування» стали іншими. І паузи тепер — така ж важлива частина діалогу, як і слова.
Цей підхід допоможе вам не панікувати, коли ви обидва з співрозмовником замовкнете, а розслабитися. І спробувати використати паузу для роздумів або перезавантаження.
Виділіть у розкладі час для тиші
Цей пункт про те, що можна зробити, коли ви самі. Можливо, вам здається дискомфортною будь-яка тиша. Тоді спробуйте хоча б на годину на день вимкнути фонові звуки. Пожити без музики, не слухати розмови у відеороликах, не вмикати лекції чи подкасти.
Можливо, спочатку ви відчуватимете занепокоєння. Але з часом вам стане простіше слухати не фонові звуки, а власні думки, фокусуватися на спогадах, фантазіях або мріях. Тоді й паузи в розмовах можуть стати для вас звичними й навіть приємними.
Практикуйте мовчання як техніку усвідомленості
Коли ви на самоті, можна зануритися в медитацію. Але не за допомогою застосунку чи відео, а без звукового супроводу. Або просто звертати увагу на дихання. А ще — поспостерігати за навколишнім світом, якщо ви не в приміщенні. Це теж хороший спосіб наповнити мовчання сенсом.
Можливо, ці кроки буде виконати не так просто, і спочатку тиша тиснутиме й викликатиме тривогу. Однак із часом ваше сприйняття мовчання в розмовах може змінитися.
