Про українські свята на честь язичницьких божеств відомо не так багато, як нам хотілось би. Ця частина історії була закритою книгою з часів приходу до християнства. Але все ж деякі історії про вірування, богів та богинь і свята аби їх вшанувати збереглись. Одне із таких свят — Рожаниці.
Хто такі Рожаниці?
В українських язичницьких віруваннях Рожаниці — це богині родючості (господині світу, як їх ще називали), мати й дочка. Виглядають ці божества як наполовину жінки, а на половину лосиці, що часто зустрічається у міфології (людина-вовк, людина-бик, людина-кінь, тобто кентавр, тощо). Вважалось, що живуть вони на зоряному небі, богинь часто асоціювали саме з Великою та Малою Ведмедицею (які раніше звались Великою та Малою лосицею).
Рожаницю також вважали Богинею доброї волі. Вона мала інформацію про майбутню долю закоханої пари: чи будуть вони разом і як довго, чи одружаться, чи будуть у них діти та скільки.
У різні часи їм приписували різні сили: спочатку вірили, ніби богині народжують усіх тварин, риб і птахів. Згодом, що вони відповідають за плодючість урожаю. Згодом відлуння цих уявлень переросло у вже ширше відомих нам богинь Лади та її доньки Лялі. Лада — як уособлення матері, господині, мудрості та турботи. Ляля — як уособлення любові, краси, молодості та весни.
Які традиції існували на Рожаниці?
Святкування цього дня починалось в переддень — з 20 на 21 вересня. Дівчата вбирались у святковий одяг і йшли гуртом на луг чи у лук, щоб збирати калину. Похід цей був веселим, супроводжувався співами та танцями.
Дійшовши до місця призначення вони підходили до першого куща калини, який побачили. Водили біля нього хороводи та навколо нього ж сідали до святкового обіду. Заготовленні заздалегідь страви були смачними й ділились на усю компанію. Під час трапези дівчата також співали та згадували імена хлопців, які їм подобаються.
Після цього вони ринули до куща калини та обламували гілку: кожна з дівчат їла по дві ягідки калини та промовляла подумки звернення до свого коханого. У кожної дівчини була своя гілочка калини, з нею вони водили хороводи та танцювали. Повертались з походу всі також із піснями, а гілочки вплітали собі у волосся чи в віночок.
Тим часом хлопці вже зустрічали дівчат: також збирались гуртом, ховались у засідки та намагались злякати дівчат, застати їх зненацька, відібрати гілочку калини у дівчини яка подобається. Під час цих веселощів всі фарбували одне одного калиною.
Наступними зустрічали дівчат уже матері, на порозі дому чи у воротах. На наступний же день дівчата приносили пожертви богиням аби задобрити їх до продовження роду. Пожертва ця була зовсім безневинною, а саме у формі частування дітей солодощами: цукерками, бубликами, печивом, яблуками, горіхами, тощо.
А вам було раніше відомо про подібне свято? Про які ще давні українські свята, призначені для вшанування божеств, ви знаєте?
автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
