Міжнародна група дослідників оцінила вплив людської діяльності на нахил осі обертання нашої планети.
Танення сухопутних полярних крижаних щитів та гірських льодовиків вважається однією з головних причин підвищення рівня моря, пов’язаного із сучасним потеплінням клімату. Було висловлене припущення, що вилучення людиною підземних вод (переважно артезіанських, але й ґрунтових) теж може приводити до підвищення рівня моря. Але дізнатися, який саме внесок цього фактора в наступ морських вод, було складно.
Раніше вчені підрахували, що тільки з 1993 по 2010 рік люди відкачали 2150 гігатон підземних вод — еквівалентно підвищенню рівня моря більш ніж на шість міліметрів. Проте підтвердити чи спростувати цю оцінку було досить складно, хоч і дуже корисно.
Реальна витрата підземних вод далеко не завжди коректно фіксується, благо в багатьох країнах їхнє споживання обмежене законом. Водночас уточнити цей показник слід. Тому дослідники з Південної Кореї, Китаю, Австралії та США вирішили зайти з іншого кінця — оцінити зміни положення земного полюса і осі обертання планети, викликані виснаженням підземних вод.
Оскільки розподіл води на планеті впливає на розподіл маси, вилучення підземних вод може змінити положення осі земного обертання приблизно так само, як додавання невеликого вантажу до якоїсь точки дзиги змінює його обертання. У своєму дослідженні вчені змоделювали дрейф полюса обертання Землі, що спостерігається, і зміни в розподілі води — спочатку розглядаючи тільки крижані щити і льодовики, а потім додаючи різні сценарії перерозподілу підземних вод.
Після того, як модель збіглася з реальними даними, автори роботи підрахували, що завдяки іригаційній діяльності людини за 17 років земна вісь зрушила на 78,48 сантиметра у бік 64,16 ° східної довготи, або на 4,6 сантиметра на рік. При цьому підземні води із середніх широт позначилися на дрейфі полюса Землі сильніше, ніж екваторіальні, і найбільший рівень впливу відкачування вод на нахил земної осі дослідники зафіксували в західній частині Північної Америки та на північному заході Індії. Ці ж регіони належать до тих, що активно використовують артезіанську воду для зрошення.
За словами дослідників, спроби низки країн уповільнити темпи вилучення підземних вод, особливо у цих вразливих регіонах, теоретично можуть зменшити дрейф осі обертання Землі. Але тільки в тому випадку, якщо уповільнення триватиме десятиліттями.
Тепер, маючи дані про зміни положення осі обертання планети (вони доступні ще з кінця XIX століття), вчені можуть оцінити зміни запасів підземних вод за останнє століття та їхній внесок у зміну клімату.
