Аргентинський астроном-аматор Едуардо Шабергер Пупо (Eduardo Schaberger Poupeau) поділився рідкісним зображенням «плазмового водоспаду», висота якого над поверхнею зірки становила близько 100 000 км – це як вісім планет розміром із Землю, поставлених одна на одну.
Зафіксоване астрофотографом явище називається протуберанцем полярної корони — такі протуберанці виникають між 60° та 70° північної та південної широти, а речовина швидко повертається до поверхні зірки через особливо сильні магнітні поля у цій області. Тому такі викиди називають «плазмовими водоспадами». Плазма при даному явищі знаходиться не у вільному падінні, а рухається під дією магнітного поля, яке її й викинуло – вниз вона прямує зі швидкістю близько 36 000 км/год, що набагато швидше, ніж можна було б пояснити лише дією магнітних сил. Вчені поки що не розгадали всіх механізмів цього явища.
Передбачається, що під час свого викиду протуберанець полярної корони проходить дві фази: повільну, коли плазма неспішно піднімається вгору, і швидку, коли вона прискорюється до вищої точки. Такі явища становлять інтерес не тільки для фізики Сонця, але і для ядерної фізики: магнітне поле поблизу сонячних полюсів ефективно стримує плазму, і особливості цього процесу можуть допомогти в проєктуванні ядерних термоядерних реакторів.
Протуберанці полярної корони – досить поширені явища, хоча їх знімки вдається отримати досить рідко. Але в міру зростання сонячної активності в поточному 11-річному циклі їх частота може додатково зрости. Так, на початку лютого масивний сонячний протуберанець відірвався від Сонця і виявився захопленим величезним і швидким полярним вихором, у якому перебував близько 8 години.
