Вчені Університету Осаки в Японії використовували синтетичну бактерію, яка має найменший можливий геном, щоб створити найменшу в світі істоту, здатну до самостійного пересування. Результати дослідження опубліковані в журналі Science Advances.
В ході експерименту фахівці використовували ДНК спіроплазми – дрібної бактерії роду Mollicutes, що веде паразитичний спосіб життя та має спіралеподібну форму і пересувається незвичайним для подібних мікроорганізмів способом. Замість того, щоб обертатися як пропелер, спіроплазми змінюють будову цитоскелету. Це створює «перегин», який переміщається вздовж тіла та перемикає напрямок спіралі, штовхаючи воду. Сам цитоскелет складається із шести видів білків, невеликих зміщень яких достатньо для генерації руху.
Гени цих білків, які, як вважається, походять від ферменту нуклеозидази та бактеріальних актинів MreB, були впроваджені в геном синтетичної клітини JCVI-syn3.0. Синтетична клітина була вперше розроблена Інститутом Дж. Крейга Вентера (JCVI) у 2016 році, що дозволило вченим зрозуміти, яка мінімальна кількість ДНК необхідна для зростання та розмноження бактеріальних клітин Mycoplasma. syn3B містить лише 19 генів M.mycoides
Генетично реконструйований syn3B змінив свою звичайну сферичну форму на спіралеподібну, яка могла плавати, використовуючи той же принцип, що й Spiroplasma. Подальше дослідження показало, що комбінацій із двох білків — MreB4-MreB5 та MreB1-MreB5 — достатньо, щоб клітини набули спіралеподібної форми і почали плавати. За словами авторів, система рухливості, що включає лише два актинові білки, є найменшою системою, що існує на сьогодні і може називатися «мінімальною рухомою клітиною».
