Приблизно в 3 кілометрах від торгового міста Уюні на південно-заході Болівії міститься цвинтар старовинних поїздів, які іржавіють тут під відкритим небом. В минулому Уюні був важливим транспортним вузлом, що з’єднує ключові міста регіону, але через деякий час все тут занепало, і місто поступово почало в’янути
Будівництво залізничних мереж почалося тут в 1888 році, активно заохочувалось тодішнім урядом на чолі з президентом Анісето Арку. Він вважав, що з гарною транспортною мережею Болівія буде процвітати в економічному плані, що частково справдилося. Проблемою був постійний саботаж будівництва місцевими аймарскими індіанцями, які протидіяли вторгненню в їх корінні землі, але і з цим вдалося справитися. Потяги головним чином використовувалися гірничодобувними компаніями, що перевозили корисні копалини, але в 1940-х роках видобувна промисловість занепала через виснаження запасів. Багато поїздів були просто кинуті, так і з’явилося кладовище старих потягів Уюні Зараз цей регіон живе в основному за рахунок туризму, тому що тут розташована одна з найвідоміших природних визначних пам’яток Болівії – найбільше в світі солоне озеро під назвою Солончак Уюні .