Спадщину можна берегти по-різному. Консервувати в музеях, передавати у піснях, записувати в книгах. Останній спосіб — зовсім не про сухі факти, як і в авторки «Живої Української Кухні» (ЖУК) Олі Кольорово. Її книга з автентичними рецептами насичена жартами, українським гумором, приказками, а головне — історіями родини, які знайомі кожному.
Кухня жива, бо рецепти передані авторці з уст в уста, записані чи знайдені в українському фольклорі. Усі страви авторка готувала й перевіряла власноруч у XXI столітті. Повірте, наші страви досі такі ж смачні, як 100 років тому!
Берегиня українських традицій Оля Кольорово
Оля Кольорово (Павленко) — мисткиня, авторка книги «Жива Українська Кухня». Оля мала студію образотворчого мистецтва у Кременчуці, де навчала дітей живопису, організовувала благодійні заходи. На початку 2022 вона виїхала до США, де не втомлювалася розповідати про незламну волю та жертовну боротьбу українців. Через кілька місяців повернулася додому, та, на жаль, її життя обірвала російська ракета – Оля саме була у ТЦ «Армстор», коли у будівлю влучили росіяни. І це спільне горе для всіх українців.
Зараз книга ЖУК — нагадування про життя авторки і те, як багато вона встигла зробити для збереження української спадщини. Поширенням книги займається сім’я Олі Кольорово та громадська діячка Оксана Левкова. Усі кошти від продажу спрямовують родині.
Про що книга Жива Українська Кухня (ЖУК)?
Це не зовсім звична збірка рецептів, хоч їх у книзі і багато. «Жива Українська Кухня» — суміш історії, етнографії, народознавства, розповідей про дитинство, описів страв та ілюстрацій. Усе це складно було б подати у форматі класичної книги, тож вийшов красивий артбук, достойний бути частиною колекції на книжковій полиці українців. Після прочитання ви поповните кулінарний арсенал старовинними стравами та новими методами приготування. Але головне — отримаєте натхнення ці традиції українського народу зберігати, готувати, вивчати й передавати дітям.
Що таке ЖУК:
- Це не зовсім звична збірка рецептів, хоч їх у книзі і багато. «Жива Українська Кухня» — суміш історії, етнографії, народознавства, розповідей про дитинство, описів страв та ілюстрацій. Усе це складно було б подати у форматі класичної книги, тож вийшов красивий артбук, достойний бути частиною колекції на книжковій полиці українців. Після прочитання ви поповните кулінарний арсенал старовинними стравами та новими методами приготування. Але головне — отримаєте натхнення ці традиції українського народу зберігати, готувати, вивчати й передавати дітям.
- Пояснення назви кожної страви, її походження, згадки у творах Котляревського та інших авторів. ЖУК нагадує енциклопедію українського їстівного мистецтва. Кожна сторінка — зізнання в любові до нашої кухні. Звісно, можливо, ви ніколи так і не візьметесь приготувати соковиту верещаку з реберець, карасі з медом чи ґомбовці на заміну сирникам. Але у вас точно тектиме слинка при згадці, а у розмові з друзями при нагоді зможете розповісти історію страви та вразити ерудицією.
- Історії з життя авторки Олі Кольорово та її родини, які будь-кого перенесуть у дитинство. Оля Кольорово пише так органічно, що навіть той, хто ніколи не жив у селі і не готував разом з мамою та бабусею мільйон страв на Різдво, Святвечір, Великдень, уявить собі це так по-справжньому, що ніби опиниться у казці. На одній сторінці ви уже на вечері 6 січня, ідете до бабусі, а потім під столом квокчете, мекаєте, «аби велося й родило». Потім переноситеся на город, де збирали полуниці, чи до сусідів по найсмачніші яблука та шовковицю. Кожна пригода веде до нової страви.
- Артбук. Кожна сторінка з рецептом та ілюстраціями зібрана вручну. А ще за QR-кодом є відеорецепти Олі Кольорово. Сама книга у червоній шкіряній обкладинці, а в додаток пропонується набір наліпок, листівки, ручка і календар. На обкладинці витиснений символ «пані» або «коні» — обрядового печива, яке готують на Різдво. Кожен елемент невипадковий і, як у детективі, змушує більше дізнаватися про страви. Цікаво, що деякі рецепти у прямому сенсі намальовані, і таким чином в артбуці поєднується кулінарія, література й живопис.
Чи актуальні старовинні українські страви?
Так, хай йому грець! Жива українська кухня лишається такою, поки хтось її готує. Поки на Різдво уся родина збирається для приготування «коників» та «поні» замість імбирного печива. Поки у вихідні дорослі й малі разом ліплять вареники, схожі на півмісяць, а потім топлять у сметані та смакують, забувши про смартфони. Батько передає гостинці від зайчика і пригощає моцним козацьким медом.
Поміж історіями й жартами, книга наповнена фактами, але без повчань. Ми захоплюємося іноземними спеціями, забувши, як багато їх росте у нас. Наприклад, рукола — родичка кульбаби, справжні васильки — це ароматний базилік, а материнка — то справжнісіньке орегано. У ресторані черга на чужу нам пасту карбонара, та мало хто ладен приготувати качану кашу, затірку, брижки чи ткалі. А все через просте незнання. Нам варто цінувати минуле, а поміж старовини відкривати нові ресторанні страви, як раковий холодець, смаженина й молозиво на десерт.
Здорове харчування по-нашому в ЖУК
Поки весь світ починає цінувати правильне харчування, нам треба всього лиш згадати страви дитинства. Квашені овочі, закваску, насіння льону, мак, необроблене зерно українці вживали ще 100 років тому. Зараз ці інгредієнти на 100% підходять для здорового харчування. А ще локальні продукти екологічніші, бо капусту, на відміну від авокадо, не треба везти через пів світу літаками й вантажівками.
ЖУК на почесне місце виводить хліб. Наше бажання усе отримувати швидко зруйнувало культуру випікання. Закваска, як пише Оля Кольорово, була практично членом родини. Постійно тримати живу закваску, дріжджі, доглядати їх справді складно. Але хліб, випічка, пироги після тривалого бродіння були зовсім не шкідливими для стрункості і здоров’я. Це скарб, про який ми почали забувати.
Ферментовані продукти, такі як квашена капуста, огірки, помідори були в погребі кожної господині. Зараз дієтологи в один голос радять їсти квашене, а наші предки і без лікарів до того дійшли. Ферментовані продукти — частинка нашої кулінарної спадщини.
Комплекс меншовартості підкрадається з усіх боків навіть у час, коли ЗСУ доводять силу України. Повага до українських страв, їх вивчення — ще один крок до визнання цінності предків та нашої культури. Не дарма зараз по всьому світу відкриваються українські ресторани. Їжа — це віконце до знання культури. І найперші в черзі на вивчення українського маємо бути всі ми. Радимо придбати артбук Жива Українська Кухня та разом пізнавати Україну через страви. Переходьте на сторінку волонтерки Оксани Левкової та замовляйте.
