Поминальний тиждень називають по-різному: Гробки, Діти, Проводи. Починається він на другий тиждень після Великодня. Цьогоріч, це 26-28 квітня. Що українці роблять на Проводи, яке значення має це містичне свято і звідки воно взялося — читайте далі.
Що таке Проводи та звідки з’явилося свято?
Проводи — це період після Великодня, коли живі приходять до своїх померлих предків в гості, на кладовище. Приносять паски, крашанки, цукерки та печиво — і обідають поряд з пращурами, святкуючи з ними Великдень. Така традиція є в українців, білорусів, болгар. В росіян вона з’явилася тільки з впровадженням християнства, тоді, як в українців — була задовго до хрещення Русі.
В традиціях Українців ще за язичницьких часів велике значення мав Культ предків. Саме тому, їм робили підношення, у вигляді святкової їжі. Коли на території Київської Русі почали впроваджувати християнську віру, народ не хотів відмовлятися від старих традицій. Тож, їх дещо видозмінили, та зробили частиною християнського Великодня.
Що таке Культ предків та Діди?
Культ предків — це вірування, що полягає в поклонінні душам померлих пращурів. Мовляв, родичі з того світу можуть впливати на наше земне життя. Цей культ був основною складовою язичницької культури українців — душі предків шанувалися не менше давніх Богів. У певному сенсі, пращури й були Божествами: їх вшановували святковими обрядами, їм поклонялися та молилися, їм підносили дари, такі, як хліб та інші продукти.
Найвідоміші поминальні дні зображаються в українських традиціях досі. Це проводи після Великодня, Свята Вечеря перед Різдвом із кутею, згадки про солом’яного Дідуха, якого ставили наші предки на зимові свята, до появи ялинки.
Традиції та обрядові страви Проводів
Поминальний обід — одна з ключових традицій Гробків. Його проводили прямо біля могил родичів, на кладовищі. Брали з собою Коливо (та ж сама кутя, до якої ми звикли на Різдво) із пшениці, маку та меду. Подекуди, додавали в страву волоські горіхи та родзинки. Їли Коливо обов’язково з однієї миски. В певних регіонах Коливо роблять не з пшениці, а з холодного рису, звареного на молоці. У рис додають родзинки й інші сухофрукти, або цукати.
Також, готували типові українські страви: червоний борщ, вареники з сиром, запечене м’ясо, голубці, млинці та пиріжки з різною начинкою. Паски брали не старі, з Великодня, а випікали нові, спеціально для Проводів. З напоїв — робили кисіль або узвар.
Могли завчасно прибирали до цього дійства — на хрест вішали рушник, землю чистили від трави та бур’яну, саджали нові квіти, білили паркан навколо. Під час поминального обіду на могилах ставили запалені свічки.
Обов’язково залучали до обіду незаміжніх дівчат та неодружених хлопців, бо вірили, якщо ті пропустять Проводи — сидіти їм без пари весь рік. Ще, поширена була прикмета — вмиватися зранку джерельною водою, в певній послідовності. Щоби спочатку вмилися наймолодші члени родини, а в кінці — найстарші. Зараз така прикмета змінилася на вмивання освяченою водою, та протирання ікон цією водою.
Одна із важливих традицій, аби задобрити Дідів, роздавати гостинці дітям або нужденним. Вважалося доброю прикметою, якщо з могили хтось забере і з’їсть залишені родиною пасочки, крашанки та солодощі.
Відмінність сучасних християнських проводів, від тих, що були в язичницькі часи — це веселощі. В християнській культурі Проводи — це скромна трапеза поряд з могилою та залишені поряд з нею гостинці. У язичницькій культурі це свято мало дещо інакшу форму — обід був святковим, з веселощами та піснями, і міг затягнутися на весь день.
А ви колись бачили, як святкують Проводи?
автор Вікторія Демидюк спеціально для vsviti.com.ua
