Вишуканий та елегантний, витончений і романтичний – в історії замку Шенонсо, як у водах річки Шер, на якій він стоїть, відбилися долі відразу семи жінок. І хто знає, яким би він був зараз, якби не залишили ці дами свій слід в його насиченій подіями долі. Адже не випадково Шенонсо так і називають – «дамський замок».
Стара фортеця і млин в оточенні багатих мисливських угідь – таку власність придбав собі на початку 16 століття королівський індентант Томас Бойє. Його дружина Катерина Бойє, за відсутності чоловіка, постійно зайнятого на службі, взяла в свої руки перебудову маєтку, залишивши від його колишніх споруд лише один донжон. Новий замок в стилі набиравшого тоді популярність Ренесансу так сподобався Франциску I, що після смерті подружжя Бойє він експропріював Шенонсо, влаштувавши там один зі своїх заміських мисливських замків.
Наступною після Катерини господинею-дамою Шенонсо стала блискуча Діана де Пуатьє, розумна і прониклива красуня. Ця фаворитка Генріха II, який був молодший за неї на 19 років, отримала замок у своє розпорядження в середині 16 століття, побудувала тут знаменитий нині арочний міст і розбила розкішний сад і красивий парк, проте, після загибелі Генріха в 1559 році, була змушена поступитися володіння вдові короля, Катерині Медичі.
Королева також внесла свою лепту в вигляд замку, додавши арок, колон і фонтанів. Ще однією власницею Шенонсо була Луїза де Водемон, дружина Генріха III, що усамітнилася тут після вбивства чоловіка. Луїза до кінця життя носила траур по чоловікові – біле плаття за звичаями античності, за що стала відома як «біла дама». У 17 столітті замок перейшов до Франсуази де Меркер, дружині позашлюбного сина Генріха IV, Сезара де Бурбон.
Змінювалися століття і господарі привели в Шенонсо ще одну жінку. У 18 столітті нею стала мадам Дюпен, дружина Клода Дюпена, багатого землевласника-банкіра, який отримав замок в 1733 році від герцога Бурбонського. Луїза Дюпен зарекомендувала себе як велика прихильниця мистецтв і наук, жінка мудра і добра. Любов навколишніх жителів до господині замку і врятувала Шенонсо від розграбування в роки Революції.
Своїм відродженням до життя сильно постарілий замок також зобов’язаний дамі – мадам Пелуза в 1864 році купила Шенонсо і відреставрувала його, повернувши замку колишнє пишноту.
Сьогодні романтичний замок все також підкорює своєю чарівністю, незважаючи на те, що не належить дамі. Хоча, як знати, може бути, коли-небудь в Шенонсо з’явиться ще одна яскрава і неординарна господиня …
