Ви дізнаєтеся, навіщо потрібні були тютюнові клізми і чому в давнину так любили трепанацію черепа.
Тютюновий дим у прямій кишці допомагає лікувати хвороби
Наприкінці XV століття іспанці та португальці почали завозити до Європи тютюн. У корінних народів Америки вони запозичили не тільки звичку палити його, а й інший, більш екстравагантний метод використання — тютюнові клізми. У вас застуда? Вам потрібно ввести у пряму кишку диму. Холера? Аналогічний припис, тільки збільшити дозу. Те саме медики радили робити і тим, хто наковтався води. Про штучне дихання тоді знали, але вважали його неефективним методом.
Спочатку медики проводили процедуру так: розкурювали тютюн, набирали дим у легені та через ректальну трубочку вдували ротом у кишківник хворому «лікувальну» пару. Щоправда, лікарі, які нерідко практикують цей метод лікування, помирали від діареї, заразившись від пацієнтів через рот.
Потім наука зробила крок вперед — придумали закачувати дим у зад підопічного не ротом, а спеціальними міхами. Хворі отримали можливість купувати такі клізми і проводити цілющі тютюнові процедури самостійно, а також допомагати своїм рідним.
Ця практика існувала аж до 1811 року, коли англійський учений Бен Броді виявив, що нікотин шкідливий для серця. Тоді тютюнові клізми різко вийшли із моди.
Людський мозок зроблений зі сперми
Думки античних вчених про те, навіщо людині потрібен цей дивний і, здавалося б, непотрібний орган у черепній коробці, завжди сильно відрізнялися. Аристотель, наприклад, вважав, що мозок вторинний, а душа та розум людини зберігаються у серці.
Однак римський лікар Клавдій Гален розкритикував цю думку. Він встановив, що саме мозок є головним осередком розуму та почуттів усіх живих створінь. І дав цьому органу чітке визначення.
У періоди Середньовіччя та Ренесансу ідеї Галена підхопили та добре розвинули. Так, венеційський хірург Алессандро Бенедетті у 1497 році розповів, як виробляється сперма: при надмірному харчуванні вона переповнює голову, де зазвичай утримується, надходить у нижні органи та виливається звідти. Тобто мозок не тільки утворений з сперми, що згустилася, але і служить її постійним джерелом.
Облаштування жіночого організму середньовічні автори теж описали з «досконалою точністю». Вони визнавали, що жіночий мозок також складається зі сперми, але не такий густий. І надлишки цього цілющого екстракту виходять у жінок через груди, утворюючи молоко.
Тобто, як вважав Бенедетті та його колеги, немовлята під час годування буквально висмоктували у жінок мізки.
Просвердливши дірку в черепі, можна вилікувати мігрень і зв’язатися з духами предків
Виконувати трепанацію – тобто банально свердлити дірки в голові живої людини – люди почали приблизно у 6500 роках до н. е. Археологи виявили понад 1500 розкритих черепів, що належать до епохи неоліту. Отже, від 5 до 10% людей кам’яного віку піддавалися цій процедурі.
Як свідчать дослідження, багато хто з них навіть виживав. Принаймні на більшості черепів є ознаки загоєння.
Процедура ця була надзвичайно поширена у всьому світі. Отвори свердлили у лобі, тім’яній ділянці, а також на потилиці. Спочатку трепанація здійснювалася кам’яними знаряддями, переважно з кремнію та обсидіану, потім – металевими, з бронзи та міді.
А на островах півдня Тихого океану деякі племена досі роблять отвори заточеними мушлями — ось де потрібна твердість руки та стійкість духу!
Процедуру цінували не лише первісні дикуни, але й античні мислителі, а також середньовічні автори. Для чого вони продірявлювали свої черепи? Щоб вилікувати мігрень, позбутися проблем із серцем, травленням, та й взагалі покращити самопочуття. Наскільки отвір у голові допомагає при болях у животі, вирішуйте самі.
І, зрештою, трепанація була не тільки медичним прийомом, а й містичною практикою. Проробиш дірку в самому тім’ячку— і розплющуєш третє око, а там і в шамани взяти можуть! Деякі перуанські та мексиканські племена проводили процедуру під час ініціації юнаків, бо, як відомо, дірки в голові роблять тебе дорослішими та сильнішими.
Торій і радій дарують бадьорість та покращують самопочуття
У наші дні слово «радіація» лякає всіх до смерті. Настільки, що люди бояться мікрохвильових печей і радіовеж 5G — які, власне кажучи, з іонізуючим випромінюванням нічого спільного взагалі не мають.
Але наприкінці XIX – початку XX століття, після відкриття радіоактивного розпаду вченими Анрі Беккерелем і Марією Кюрі, опромінення викликало у людей захоплення: воно здавалося чудовою цілющою силою, яка здатна вилікувати від чого завгодно.
Наприклад, німці у 1920-х роках випускали зубну пасту з торієм, бо це нібито корисно для ясен. У Майамі 1950-х лікарі рекомендували пацієнтам лежати в ящиках з піском і урановою рудою для лікування артриту, бурситу та ревматизму.
А RadiThor, енергетичний напій з радієм та торієм, вважався джерелом бадьорості та приймався просто для підвищення настрою.
Американський промисловець і гольфіст Ебен Байєрс помер у 1932 році від цього стимулятора, і ховати бідолаху довелося у свинцевій труні. Незадовго до смерті у нього відпала нижня щелепа, а кістки черепа розм’якшилися настільки, що в них почали утворюватися дірки.
Тільки наприкінці 1960-х до наукової спільноти нарешті дійшло, що опромінення не додає людям здоров’я, і продавати радій під виглядом харчової добавки заборонили.
Мастурбація викликає психічні та фізіологічні захворювання
Сучасна наука вважає, що самозадоволення не є шкідливим, а навіть корисним — ну, якщо, звичайно, сильно не захоплюватися. Але до такої думки вчені дійшли далеко не одразу.
Так, у 1759 році швейцарський лікар і за сумісництвом радник Ватикану з медичних питань Самюель-Огюст Тіссо встановив, що онанізм призводить до втоми, божевілля, мігрені, судом, сліпоти та висихання мозкової тканини.
Яка, як ви пам’ятаєте, складається зі сперми, тому тут все абсолютно логічно.
Тіссо опублікував роботу L’onanisme, у якій детально розписав усі жахливі наслідки цієї шкідливої звички. Книга отримала визнання і за півтора наступні століття перевидавалася аж 63 рази. Вона вселила у людей впевненість, що від рукоблуддя і долоні волохатими стають, і зір падає.
Книга стала основою для принаймні 800 наукових праць найвизначніших вчених XVIII і XIX століть, які, по суті, повторювали твердження Тіссо. У медичних довідниках мастурбацію називали причиною майже третини відомих на той час захворювань.
Звичайно, батьки, які прочитали цю наукову працю, хотіли захистити своїх дітей. Для цього, наприклад, у Лондоні з XVIII століття продавалися спеціальні пояси, що кріпилися до паху поверх одягу, які не дозволяли підліткам торкатись до себе в недозволених місцях.
Ще один клас інструментів для запобігання онанізму у дітей— спеціальні металеві замки, що кріпилися на… ну, ви зрозуміли. При спробі стиснути орган рукою пристрій колов його власника шипами. У те, що такі девайси просто необхідні юному організму, вірили аж до 1930-х років.
