Психологи У різних країнах світу вже готові бити на сполох: кількість емоційно незрілих людей просто зашкалює. Багато залишаються психологічними дітьми У 30, 40 і навіть в 50 років. Так, вони можуть мати свої сім’ї, квартири, машини і непогану роботу. Але в глибині душі ці люди – хронічні малюки або підлітки, які постійно шукають тих, хто зможе їм допомогти (держава, старенькі батьки, психолог, колеги).
Ми ризикнули зібрати основні маркери, за якими ви легко зможете упізнати «вічну дитину». З кожним із цих типів ви так чи інакше стикалися у повсякденному житті (а можливо, й самі іноді поводилися подібним чином).
1. «Мама, вони мене ображають!»
Людина, яка застрягла на стадії психологічної дитини, в будь-якій складній ситуації починає скаржитися і волати про допомогу. Таким чином він застряє у вигідній для себе позиції жертви і шукає рятівника, який швидко все розрулить і візьме контроль над тим, що відбувається.
- На що це схоже? Маленькі діти дійсно безсилі без батьків. Тому, коли їм погано, вони починають кричати і плакати.
- Що робити? Зарубіжні психологи називають цей стан «синдромом дефіциту особистої відповідальності» і радять родичам і знайомим таких людей зайвий раз не брати на себе чужі проблеми. Нехай краще «доросла дитина» зіткнеться з наслідками свого ниття і бездіяльності.
2. «Коли я виросту, буду працювати мільйонером»
Напевно ви не раз стикалися з людьми, які постійно витають у хмарах і мріють про щось практично неможливе. Наприклад, їм хочеться виграти мільйон у лотерею або стати великим босом у великій компанії. При цьому сам мрійник може спокійно продавлювати диван у орендованій квартирі і днями безперервно грати в «танчики».
- На що це схоже? Дитина ще не в змозі адекватно оцінювати свої можливості. Тому вона легко може заявляти, що стане президентом. Коли виросте, звичайно.
- Що робити? Американські дослідники підрахували, що шанси на перемогу в найбільших лотереях Powerball або Mega Millions складають приблизно 175 млн проти одного. Тому простіше почекати, поки у вашого знайомого остаточно впадуть з очей рожеві окуляри, і порадити йому поліпшити своє матеріальне становище доступними способами (пройти навчання, влаштуватися на добре оплачувану роботу).
3. «Мені незрозуміло, поясніть ще раз»
При спілкуванні в інтернеті практично все ми стикалися з коментаторами, які постійно вимагають: «Я тут не зрозумів, поясніть», «Допишіть ще про це», «А де це шукати?» Подібні люди часто виносять мозок тренерам і консультантам – просять їх про безкоштовні послуги («Ну з вас же не убуде від пари порад»). Це і неповага до особистих кордонів співрозмовника, і невміння цінувати чужий час.
- На що це схоже? Людина неусвідомлено сприймає свого співрозмовника як маму, яка повинна йому все розжувати і покласти до рота. Або як товариша з пісочниці, який просто зобов’язаний поділитися з ним іграшкою.
- Що робити? Не кидатися на виручку кожному, хто заплутався у трьох соснах. Набагато простіше навчитися відповідати фразою «Гугл у допомогу».
4. «На самоті мені так сумно»
Ці люди не в змозі переживати самотність. Вони стають емоційно залежними від людей навколо і постійно намагаються їм догодити. У шлюбі такі «вічні діти» перекладають всі рішення на чоловіка, а потім ніяк не можуть відпустити з сім’ї своїх уже дорослих нащадків.
- На що це схоже? Дитина постійно потребує захисту і відчуває себе в безпеці тільки за присутності батьків.
- Що робити? Медики називають цей стан «залежним розладом особистості» і відзначають, що страждають від нього людям можуть допомогти сеанси психотерапії. Принаймні там навчать більш продуктивним способам вирішення ситуацій.
5. «Терміново скажіть, що зараз робити»
«Вічні діти» завжди вірять, що в будь-якій ситуації є ідеальне рішення – без єдиного мінуса і з суцільними плюсами. Ось тільки самі вони його ніяк знайти не можуть (в глибині душі розуміючи, що всі подарунки і бонуси дістаються тим, хто працює і докладає зусиль).
- На що це схоже? Дитина завжди чекає чуда і знає, що десь є добрий чарівник, який змахне паличкою, – і все налагодиться казковим чином.
- Що робити? Якщо у вашого знайомого щось піде не так, винні будете саме ви. Тому краще 20 разів подумати, перш ніж кидатися на виручку і давати поради.
6. «Нічого нового. Відписка»
Подібна поведінка найяскравіше проявляється в коментарях на форумах або під статтями. Це фрази типу «А я так не вважаю» або «Розумні люди написали б зовсім по-іншому». У подібних діалогах відбувається знецінення думки співрозмовника. Нерідко коментатори переходять до особистих образ, обговорюють зовнішність, вік і матеріальне становище один одного або погрожують вичислити опонента за IP-адресою.
- На що це схоже? На спробу підлітка показати, «хто тут головний», і самоствердитися на чужій території, нехай навіть шляхом дискредитації людей навколо.
- Що робити? Краще за все не витрачати свій час і енергію на агресивного співрозмовника.
7. «Я зможу все. І навіть трохи більше»
У будь-якому колективі є люди, які тягнуть на собі половину роботи відділу. А інші, навпаки, примудряються півдня пити чай і сидіти у соцмережах. Психологи кажуть, що це різні сторони однієї медалі. «Неподорослішала дитина» часто не відчуває своїх реальних можливостей. Вона або бере на себе занадто багато, або, навпаки, занадто мало.
- На що це схоже? Дитина потребує схвалення дорослих. Ще у школі вона високо тягне руку, намагаючись першим сказати правильну відповідь, щоб її похвалили і погладили по голівці. Втім, якщо і посварять за невиконані справи, не біда. Її ж все одно люблять.
- Що робити? Керівнику не завадить розподілити навантаження своїх підлеглих відповідно до їхніх посадових обов’язків. А любителям багато-багато працювати періодично варто згадувати про відпочинок.
8. «А що ти мені зробиш?»
Такі люди не відчувають відповідальності за свої вчинки. До цієї категорії можна віднести і любителів обманювати ДПС за допомогою футболок з намальованим ременем безпеки, і людей, які свідомо чи несвідомо доставляють дискомфорт оточенню («Так, поставила візок з продуктами у проході. Що, складно обійти?», «Ну запитала я, чому вона все ніяк народити не може, а що такого?»).
- На що це схоже? Агресивний підліток згоден підкорятися тільки сильному члену зграї. Уявну слабкість людей навколо він сприймає як ще один привід самоствердитися.
- Що робити? У випадку з футболками бажано пам’ятати, що жодне з правил безпеки не народилося на порожньому місці.
