Альма Шиндлер-Малер-Гропіус-Верфель була дочкою художника, дружиною композитора, архітектора і письменника, коханкою найвідоміших і талановитих чоловіків свого часу. Майже всіх своїх знаменитий супутників вона пережила, що дало привід біографам називати її не тільки «музою дев’яти творців», а й «вдовою чотирьох мистецтв». На схилі років вона випустила скандальну книгу спогадів, в якій не вельми лагідно відгукувалася про своїх коханців і демонструвала антисемітські погляди, не зважаючи на те, що майже всі її обранці були євреями.
Альма Шиндлер народилася у Відні в 1879 р. в родині художника-пейзажиста. Коли їй було 17 років, на неї звернув увагу сам Густав Клімт, і якби не пильний контроль її матері, справа б зайшла далі таємних зустрічей і поцілунків. У 20 років Альма закохалася в композитора Олександра Цемлінского, в якого брала уроки. Вона сама займалася музикою, писала пісні і була непоганою піаністкою. Ці музично-романтичні стосунки тривали близько двох років і переросли б у щось більш серйозне, ніж любовне листування, але рідні заборонили Альмі продовжувати зустрічі з Цемлінським.
Першим чоловіком Альми став знаменитий композитор Густав Малер. Він був старшим від неї на 20 років і на той момент обіймав посаду директора і головного диригента Віденської опери. Малер наполіг на тому, щоб молода дружина кинула писати музику та зайнялася домашнім господарством і вихованням двох дочок. Так якийсь час і тривало, але в 1907 р. померла від дифтерії їхня дочка Марія, а у Густава виявили порок серця. До того ж на його музику накинулися газетні критики, і йому довелося залишити директорську посаду і виїхати з Відня.
Подружжя оселилося в Нью-Йорку, а в Європу їздили відпочивати. На одному з курортів Альма познайомилася з молодим архітектором Вальтером Гропіусом, у них почався роман, про який Малер незабаром дізнався. Композитор не влаштовував дружині скандалів – замість цього він вирушив на сеанс психоаналізу до Фрейда, після чого кардинально змінив своє ставлення до дружини: став приділяти їй більше уваги, видав збірку її пісень, присвячував їй симфонії. І Альма залишилася з ним до його смерті в 1911 р. На полях своєї останньої партитури композитор написав: «Жити і померти для тебе, моя Альма!».
Після смерті чоловіка у Альми був короткий роман з вченим-біологом Паулем Каммерером (пізніше він застрілився), однак куди більш гучними і скандальними стали відносини вдови і художника-експресіоніста Оскара Кокошки. Це був найбожевільніший і найпристрасніший роман в її житті. На другий день після знайомства художник прислав їй любовний лист, потім запропонував написати її портрет, і на першому ж сеансі накинувся з поцілунками.
Оскар Кокошка писав її портрети, закидав листами (він написав їх більше 400), надокучав істериками та ревнощами, мало не кожен день вмовляв вийти за нього заміж. Найвідомішою картиною художника, на якій він зобразив свою музу, стала «Наречена вітру», написана на полотні такого ж розміру, як ліжко коханої. Альма хотіла завершити ці болісні відносини – її лякала одержимість художника. Але тут почалася Перша світова війна, і Оскар пішов на неї добровольцем.
Коли після поранення і полону Кокошка повернувся з війни, Альма була вже одружена з Вальтером Гропіусом і чекала від нього дитину. Від цієї новини художник зовсім втратив голову: він замовив в лялькової майстерні копію своєї музи в повний зріст, а потім наряджав ганчір’яну ляльку і возив з собою до друзів і в оперу, представляючи всім своєю дружиною Альмою.
Шлюб Альми з архітектором Гропіусом розпався через її новий роман. Цього разу її обранцем став письменник і поет-експресіоніст Франц Верфель. На той момент їй було близько 40, йому – 27. Чоловіка-єврея дружина не раз шокувала антисемітськими висловлюваннями, але коли почалася Друга світова війна, покірно емігрувала разом з ним.
Знайома Верфеля одного разу сказала зі злісною іронією: «Хто одружується на Альмі Малер, повинен померти». У 1945 р. останній чоловік Альми помер від наслідків серцевого нападу. Йому було 55 років, Малер помер в 51 рік, Гропіус вижив, за словами недоброзичливців, тільки тому, що вчасно розлучився з цієї «чорною вдовою».
На схилі років Альма опублікувала мемуари, вразивши громадськість антисемітськими висловлюваннями і шокуючими одкровеннями про своїх знаменитих коханців. Складно сказати, чи любила насправді Альма кого-небудь з них. Але один факт залишається безперечним: вона володіла безпомилковим чуттям на геніїв і захоплювалася скоріше не чоловіком, а його талантом.
