Українські прислів’я та приказки про дитину – величезне джерело мудрості, яка віками відточувалася нашими пращурами.
Усе найрозумніше, що знали минулі покоління вони передавали у спадок наступникам, щоб ті у свою чергу вкладали знання та любов у власних дітей.
Kozakorium запрошує усіх читачів почерпнути мудрості, яку в собі несуть українські приказки та прислів’я про дітей та застосовувати їх під час виховання власного чада. (В дужках подається пояснення значення кожної приказки)
Дай, Боже, дитину, най хоч відпочину. (Молилась жінка, яка тяжко працювала без відпочинку, надіючись відпочити у злогах.)**
***
Дитина доти рачкує, поки в ногах сили не чує. (Життєвий досвід. Чоловік доти боїться всякого діла, поки не впевниться, що подужає його.)
***
Дитина є якором для мами. (Мама саму дитину не лишить, не втече від неї.)
***
Дитина мов порожня посудина, що в неї вляєш, те й держить. (Дитина є на все дуже вразлива і скоро присвоює собі добре чи зле.)
***
Дитина плаче, що бита, та не каже защо. (Несправедливе нарікання на кривду, закриваючи причину кари.)
***
Дитину заболить головка, а маму серце. (Вірна характеристика матерньої любови.)
***
Діти годувати, то камінь глодати. (Виховувати діти, то дуже велике й тяжке завдання.)
***
Діти годувати, то не меду лизати. (Виховання дітей коштує багато праці, журби та грошей.)
***
Діти і дурні говорять правду. (Бо негодні нічого придумати, щоб збрехати, або затаїти.)
***
Діти люби, а за прутину держи. (Дитину треба любити, але рівночасно держати в карності.)
***
Діти мають великі вуха і довгий язик. (Діти люблять підслухувати і підглядати, та розносити по сусідах.)
***
Діти тому тихо, що зробили лихо. (Зробили якусь шкоду, тому зо страху присмирніли.)
***
Діти, то роса Божа. (Добрі діти, то дар від Бога. Боже благословення.)
***
Добрі діти — вінець, а лихі — кінець. (Добрі діти — утіха й слава батькам, а лихі, велика журба, що жене до гробу.)
***
З малою дитиною до церкви, а з лихим чоловіком на весілля не йди. (Дитина не дасть тобі помолитися, а чоловік забавитися.)
***
Ліпше, щоб дитина плакала тепер, як батьки опісля. (Ліпше дитину карати малою за лихі вчинки, як опісля вона має знущатися над батьками.)
***
Мала дитина — не виспишся, більша дитина — не наїшся, велика дитина — не вберешся. (Мала дитина не дасть спати, більша дитина не дасть наїстися, а велику дитину треба добре зодягати, що є коштовна річ.)
***
Малі діти деруть запаску, а великі серце. (Малі діти люблять ховатись за маму і деруть запаску, а великі не слухають батьків і тим справляють їм журу.)
***
Малі діти не дають спати, а великі жити. (До малих дітей треба вставати вночі, щоб їх заспокоїти, як плачуть, а великим дітям батьки на заваді.)
***
Наш мізинчик уже гуде, поки другий буде. (Жартуючи говорила жінка, маючи малу дитину, а другої сподівалася.)
***
Не буди дитяти, дитиночка хоче спати. (Остерігала жінка чоловіка. Малі діти повинні довго спати.)
***
Свої діти бодай святилися, а чужі щоб запалися. (Свої діти все найлюбіші, їх вину звалюємо на чужі діти.)
***
Сусідські діти найпустіші. (Бо їх часто стрічаємо, а подальших ні.)
***
Тяжко дітей годувати у безверхій хаті, а ще гірше умирати у білих палатах. (Хата без даха є ознакою великої нужди; тяжко годувати дітей у нужді, у злиднях, а ще тяжче умирати багачеві, лишаючи велике майно.)
***
Хата без дитини, то цвинтар. (На цвинтарі звичайно тишина, яка наводить сум, так і в хаті без дитини.)
***
Хто бере дитину за руку, той бере маму за серце. (Мама вдячна кожному, хто прихильний її дитині.)
***
Хто дітей не має, той лиха не знає. (Виховувати діти, це багато праці, невигод, та клопоту.)
***
Хто не хоче свої діти пестити, той буде сучині любити. (Звичайно бездітні жінки пестять маленьких собак та котів.)
***
Чужа дитина — не своя. (Чужі діти не відчувають того обовязку, що рідні.)
***
Виховав дитину в добру годину. (Добре виховав дитину.)
***
Дай дитині волю, а собі неволю. (Діти, яким все дозволяється, потім стають причиною неприємностей для батьків.)
***
Дитина людям, як болото, а матері, як золото. (І погана дитина матері наймиліша.)
***
Дитина хоч кривенька, а батькові-матері миленька. (Хоч дитя ходить криво, та батькові і матері мило.)
***
Своя дитина батькам наймиліша. (Дітей учи стидом, а не буком.)
***
Виховуй у дітей почуття совісті, а не боязнь биття. (Діти мої гарбузові, чи ви хорі, чи здорові.)
***
Турбується мати про дітей, які роз’їхалися з дому. (Діти, як квіти, поливай, то ростимуть.)
***
Як будеш добре доглядати і виховувати дітей, то вони виростуть гарними людьми. (Каже дитина, що бита, та не хвалиться за що.)
***
Дитина знає, що зробила зле. (Не доспи, не доїж, а дитину потіш.)
***
Про матір, яка дуже турбується про свою дитину. (Соловій співа, доки дітей не виведе.)
***
Соловей співає, поки дітей не має. (Людина веселиться, поки не має дітей і пов’язаних з ними турбот.)
***
У дитини заболить пальчик, а у матері серце. (Характеристика сильної материнської любові.
***
Умієш дітей родить, умій же їх і вчить. (Повчання батькам, щоб не забували про свої батьківські обов’язки.)
***
Учи дитину не страшкою, а ласкою. (Не лякай дитину погрозами, а виховуй її добротою.)
***
Хто дітям потаче, той сам відтак плаче. Хто дітям потаче, той сам плаче. (Хто не виховує дітей і в усьому догоджає їм, той пізніше зазнає від них горя.)
***
Хто дітям пробаче, той сам відтак плаче. (Говориться, коли батьки не звертають уваги на дитячі провини.)
***
Чим би дитина не бавилась, аби не плакала. (Каже змучена матір.)
***
Як не навчиш дитину у пелюшках, то вже не навчиш і в подушках. (Вчи дитину з перших днів її життя, бо потім буде пізно.)
***
Якби не діти, добре було б в корчмі сидіти. Якби не діти, то можна б у коршмі сидіти. (Говорить той, хто має багато дітей і мусить тяжко працювати.)
***
Приповідки або українсько-народна філософія. Зібрав та видав Володимир С. Плав’юк. Том перший. Едмонтон, Альберта, 1946, стор. 91 – 93. Українські приповідки (другий том). Зібрав Володимир Плав’юк, Том II, Катедра української культури та етнографії ім. Гуцуляків, Альбертський університет Асоціація Українських Піонерів Альберти, Едмонтон, 1996, стор. 92 – 94.
