Володимир Висоцький – найкращі пісні та вірші легендарного артиста

Володимир Висоцький 25 січня відзначив би свій ювілейний 80-й День народження. Актор, поет і автор-виконавець помер у віці 42 років. За своє життя він встиг зіграти десятки ролей у театрі і кіно, написати більше двохсот віршів і шестисот пісень.

Біографія Володимира Висоцького

Народився Володимир Висоцький в Москві і жив там у великій комунальній квартирі. Батько майбутнього кумира мільйонів був полковником і ветераном Другої світової війни, а мама перекладачем. Батьки Висоцького розлучилися, коли він ще був зовсім маленьким, і хлопчик переїхав з батьком до Німеччини, де і пройшло все його свідоме дитинство.

У чужій країні Володимир Висоцький навіть не думав про гітару. Це почалося тільки після того, як він з батьком повернувся в Москву і почав жити з його другою дружиною. Далі Висоцький вступив у Школу-студію при МХАТі на акторське відділення. Після закінчення МХАТ Висоцький працював в театрі імені Пушкіна. А в 1964 році він перейшов в Театр на Таганці, де і пропрацював до кінця свого життя.

Помер Висоцький 25 липня 1980 року в 4:10 ранку в своїй московській квартирі. В цей час в Москві якраз проходила Олімпіада, тому мало хто написав про смерть музиканта. Оголошення було розміщено над касою театру. Актор похований на Ваганьковському кладовищі. Здавалося, що на похорони прийшла вся Москва, щоб попрощатися зі своїм кумиром, і це не дивлячись на те, що майже ніхто про це не інформував.

Пісні Володимира Висоцького

Писати музику Висоцький почав в 1960-х, першою його піснею вважається “Татуировочка”. А вже в 1965 році з’явився знаменитий “Подводная лодка”, який вважається кінцем юного творчості Володимира Висоцького.

Володимир Висоцький – “Я не люблю”

Цей твір викликав обурення і протести з боку радянської влади, а також став однією з причин заборони творчості Володимира Висоцького в Радянському Союзі.

Володимир Висоцький – “Ноль семь”

Володимир Висоцький – “Песня о друге”

Володимир Висоцький – “Москва-Одесса”

Володимир Висоцький – “Мы вращаем землю”

Вірші Володимира Висоцького

“Я не люблю”

Я не люблю фатального исхода,
от жизни никогда не устаю.
Я не люблю любое время года,
когда веселых песен не пою.

Я не люблю себя, когда я трушу,
обидно мне, когда невинных бьют.
Я не люблю, когда мне лезут в душу,
тем более – когда в неё плюют.

И не люблю я слухов, сплетин, версий,
червей сомненья, почестей иглу,
или – когда всё время против шерсти,
или – когда железом по стеклу.

Я не люблю, когда наполовину
или когда прервали разговор.
Я не люблю, когда стреляют в спину
Я также против выстрелов в упор.

Когда я вижу сломанные крылья,
нет жалости во мне, и неспроста:
я не люблю насилья и бессилья,
и мне не жаль распятого Христа.

Я не люблю уверенности сытой,
когда проходит стороной гроза.
Досадно мне, что слово “честь” забыто
и коль в чести наветы за глаза.

“У кого на душе только тихая грусть…”

У кого на душе только тихая грусть,
Из папье-маше это лёгкий груз.Знаете,
может быть, правы те,
Кто усмехается, кто недоверчиво так усмехается:
Свадьбами
дел не поправите —
Что-то испортилось, что-то ушло, и шитьё расползается.

“Спасите наши души”

Уходим под воду
В нейтральной воде.
Мы можем по году
Плевать на погоду,
А если накроют —
Локаторы взвоют
О нашей беде.

Спасите наши души!
Мы бредим от удушья.
Спасите наши души!
Спешите к нам!
Услышьте нас на суше —
Наш SOS всё глуше,
глуше.
И ужас режет души
Напополам…

И рвутся аорты,
Но наверх — не сметь!
Там слева по борту,
Там справа по борту,
Там прямо по ходу
Мешает проходу
Рогатая смерть!

Спасите наши души!
Мы бредим от удушья.
Спасите наши души!
Спешите к нам!
Услышьте нас на суше —
Наш SOS всё глуше,
глуше.
И ужас режет души
Напополам…

Но здесь мы на воле,
Ведь это наш мир!
Свихнулись мы, что ли,
Всплывать в минном поле?!
“А ну, без истерик!
Мы врежемся в берег!” —
Сказал командир.

Спасите наши души!
Мы бредим от удушья.
Спасите наши души!
Спешите к нам!
Услышьте нас на суше —
Наш SOS всё глуше,
глуше.
И ужас режет души
Напополам…

Всплывём на рассвете —
Приказ есть приказ!
А гибнуть во цвете
Уж лучше при свете!
Наш путь не отмечен…
Нам нечем… Нам нечем!..
Но помните нас!

Спасите наши души!
Мы бредим от удушья.
Спасите наши души!
Спешите к нам!
Услышьте нас на суше —
Наш SOS всё глуше,
глуше.
И ужас режет души
Напополам…

Вот вышли наверх мы…
Но выхода нет!
Вот — полный на верфи!
Натянуты нервы…
Конец всем печалям,
Концам и началам —
Мы рвёмся к причалам
Заместо торпед!

Спасите наши души!
Мы бредим от удушья.
Спасите наши души!
Спешите к нам!
Услышьте нас на суше —
Наш SOS всё глуше,
глуше.
И ужас режет души
Напополам…

Спасите наши души!