Австралійські вчені дійшли висновку, що древнє морське чудовисько під назвою хафгуфа (hafgufa), описане в середньовічних скандинавських рукописах, зовсім не монстр чи вимерла тварина, а лише кит. Їхнє дослідження опубліковане в журналі Marine Mammal Science.
Детальний опис тварини міститься у рукописі XIII століття під назвою Konungs skuggsj. Вона була написана для норвезького короля Хакона IV Старого, який правив з 1217 до 1263 року. Вчені виявили згадки про тварину і в більш давніх записах до II століття нашої ери.
Сучасники “монстра” докладно описували його дивну манеру полювання. Вони повідомляли, що він завмирає над поверхнею води, відкриває пащу, випромінює сморід і таким чином приваблює рибу. Як виявилося, горбаті кити та смугастики Брайда також видають специфічний запах, коли зригують їжу, щоб заманити здобич.
Біологи описали цю стратегію харчування близько десяти років тому після того, як змогли зафіксувати на відео китів, що причаїлися з широко відкритими ротами в нерухомому вертикальному положенні біля води. Косяки риб, які нічого не підозрювали, сприймали роззявлену пащу як притулок і пливли прямо в смертельну пастку.
“Я читав норвезьку міфологію і помітив цю істоту, яка нагадувала своєю поведінкою кита під час годування. Коли ми почали вивчати його трохи глибше, ми помітили, що паралель справді вражає“, – зазначив Джон Маккарті, морський археолог із Коледжу гуманітарних наук, мистецтв та соціальних наук при Університеті Фліндерса в Австралії.
Таке просте пояснення чудовиську знайдено тільки зараз із двох причин, зазначають вчені. По-перше, з появою безпілотників стало простіше вивчати звички сучасних тварин. По-друге, популяції китів лише починають відновлюватися до їхнього природного, докитобійного обсягу. У міру зростання їх чисельності змінюється і поведінка, у яких прокидаються давні інстинкти.
