Україна має безцінне надбання – зразки сакрального мистецтва, які стали світовою спадщиною. Під опіку ЮНЕСКО дерев’яні храми Карпатського регіону потрапили у 2013 році. Тоді Україна спільно із Польщею подали до міжнародної організації перелік 16 церков – 8 українських та 8 польських. Проте за архітектурним стилем всі належать до українських: галицький, гуцульський, бойківський та лемківський. Нині половина храмів знаходяться на території країни-сусідки, та у минулі століття саме тут проживали українці. Та і сьогодні на прикордонних землях чимало етнічних українців.
Сайт IGotoWorld.com підготував для вас добірку церков на території України, внесених до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Вони знаходяться в Івано-Франківській, Закарпатській і Львівській областях. Отже, дерев’яні церкви України:
Церква Святого Юра, Дрогобич
Храм Святого Юра не завжди знаходився у Дрогобичі. Церкву перенесли до міста із селаНадіїв (нині – Івано-Франківська область) у 1656 році. Її обміняли на сіль. У ті часи храм довелося перевозити волами. За іншими відомостями, церкву не цілком перевезли, а добудували на основі Надіївського храму.
Датується церква 15 століттям. Дзвіниця прибудована до храму пізніше – у 1678 році. До наших днів добре зберігся іконостас 17 століття та внутрішні розписи. Останні, до речі, на території України вдалося зберегти тільки у 10 дерев’яних церквах. До слова, розписи у храмі не тільки релігійного змісту, на них зображено й багато рослин, а також сцен із побуту.
Де знаходиться: Львівська область, Дрогобицький район, місто Дрогобич, вулиця Солоний Ставок, 25.
Церква Святого Духа, Потелич
1502 рік – саме цю дату зафіксували історики як початок існування церкви Святого Духа уПотеличі. Місце зведення обрали не випадково. До 15 століття у цій частині села був храм, та неспокійні часи позначилися і на ньому. Церква згоріла під час нападу татар.
Вже новий храм, за оповідками місцевих, навіть відвідував Богдан Хмельницький. Протягом кількох століть свого існування церква не раз реставрувалася. Розписи зроблено у 17 столітті, найвідоміша ікона Деісус виконана у 1718 році іконописцем Іваном Рутковичем.
Де знаходиться: Львівська область, Жовківський район, село Потелич.
Церква Святого Духа, Рогатин
На зрубі церкви Святого Духа знайшли напис, на якому зазначений 1598 рік. Тому офіційно роком заснування є саме ця дата, хоча експерти дотримуються думки, що храм звели у 17 столітті.
За стилем храм належить до пам’яток сакрального мистецтва галицької школи. А іконостас церкви – надбання не тільки українського, а й світового мистецтва. Святодухівський іконостас виконано у стилі ренесансу. Нині церква використовується як музейний комплексРогатина.
Де знаходиться: Івано-Франківська область, Рогатинський район, місто Рогатин, вулиця Роксолани, 10.
Церква Святої Трійці, Жовква
Храм Святої Трійці у Жовкві звели на місці згорілої церкви коштом громади у 1720 році. Церква належить до об’єктів, споруджених у галицькому стилі. Споруда монументальна, основа зроблена із дерева, та має і добудову із цегли – ризницю. Деякі елементи – обрамлення вікон та портал – перенесли з міської замкової вежі.
Внутрішнє оздоблення вражає більш ніж півсотнею ікон та п’ятиярусним іконостасом. Цікаво, що образи на іконах створювалися за українськими типажами.
Де знаходиться: Львівська область, Жовківський район, місто Жовква, вулиця Львівська, 90.
Церква Архангела Михаїла, Ужок
З першого погляду цей храм справляє враження досить строгого за стилем. Практично чорного відтінку, з маленькими віконечками – церква один з найкращих зразків бойківського стилю. Зведена в Ужку у 1745 році з ялинового брусу, вкрита гонтом. Навіть збереглася точна дата закінчення робіт – 11 червня. Будували храм двоє майстрів із сусідніх сіл – Павло Тонів та Іван Циганин.
Внутрішнє оздоблення церкви Архангела Михаїла просте, проте є і кілька багатих деталей, зокрема царські врата. Та найбільше заслуговує уваги гра світла всередині храму, яка створюється завдяки переходам від світлих до темних відтінків брусу.
Де знаходиться: Закарпатська область, Великоберезнянський район, село Ужок.
Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Нижній Вербіж
Храм звели за гроші опришка. Це перше, про що вам розкажуть місцеві мешканці, якщо ви навідаєтеся до села Нижній Вербіж. Ініціатор будівництва та розпорядник коштів Григір Мельник був похований біля храму. Споруджували церкву Пресвятої Богородиці з 1756 по 1808 роки.
Одна з особливостей храму – він за стилем не зовсім схожий на церкви Франківщини. Експерти наголошують: більше храм нагадує церкви Слобожанщини та Поділля. Характеризується складною конструкцією, тому фахівці відносять стиль церкви до низового бароко.
Де знаходиться: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Нижній Вербіж.
Церква Вознесіння Господнього, Ясіня
Також цей храм ще називають Струківським. Цю назву церква отримала на честь Івана Стурка, який раніше звів на місці храму каплицю. Сам храм збудували у 1824 році.
Одна з головних родзинок Церкви Вознесіння Господнього – 11-метрова дзвіниця. Її було створено раніше за храм, у 1813 році. За переказами мешканців Ясіні, її перенесли до Вознесенського храму з іншої частини селища. Тоді вона прикрашала храм, який зруйнувала пожежа. Всередині Струківського храму зберігся чудовий іконостас.
Де знаходиться: Закарпатська область, Рахівський район, селище міського типу Ясіня.
Церква Собору Пресвятої Богородиці, Матків
Або храм Святого Дмитрія – так ще почали називати церкву після відновлення богослужінь у 1989 році. Зведена у бойківському стилі у 1838 у Маткові, вона була закрита у 1949 році.
Храм знаходиться на узвишші, поодаль від житлових будинків. На жаль, нині дах церкви має металеве перекриття. Від початку, звісно, такого у планах зодчих не було. Вся церква була дерев’яною. Та попри це, Матківський собор не втратив свого історичного шарму.
Де знаходиться: Львівська область, Турківський район, село Матків.
Багато хто дивується: як дерев’яні церкви України зберігаються протягом багатьох століть? Усе завдяки спеціальній обробці деревини. Якщо у давнину визрівала думка спорудити храм, то доводилося чекати роками. Все тому, що попередньо деревину вимочували у соляному розчині кілька десятиліть! Це і робило майбутню споруду стійкою до опадів і навіть вогню. Тож завдяки цій технології та умілим рукам українських майстрів ми і зараз маємо можливість милуватися зразками сакрального мистецтва, які стали світовим надбанням.
