Вчені розпoвіли про відкриття побудoвані на дослідженні давніх ДНК

0
593

Істoрія людства пишeться не на пaпері, а в наших генaх. Дослідження ДНК стaродавніх людей рoзвінчують міфи та пoрушують нові питання. Про цe повідомляє gazeta.ua.

Колумбів обмін – так називається переміщення рослин, тварин, а також населення і технологій зі Старого в Новий світ у результаті відкриття Америки. Разом з представниками Старого світу на новий континент приїхали їхні хвороби, які вплинули на популяцію аборигенів. Віспа, кір, тропічна лихоманка змінили не тільки кількість корінних американців, але й їхній геном. Вивчаючи ДНК цимшиан, канадських індіанців, вчені помітили відмінності в генах стародавніх і сучасних індіанців, пов’язані з імунітетом. Історичні дані свідчать про спалах віспи серед цимшиан після контакту з європейськими гостями: віспа вбила 57% етнічної групи. Щоб вижити, нащадкам довелося не тільки навчитися оборонятися, але й “вписати” в свою ДНК стійкість до нових хвороб.

Походження ірландців. Носієм гена древніх ірландців прийнято вважати жінку епохи неоліту і 2-х чоловіків бронзового століття. Останкам жінки, знайденим 1855 року неподалік Белфаста, 5200 років. Кістки чоловіків виявили на острові Ратлін. Їхній вік – 4200 років. Ген стародавньої жінки схожий з геном сучасних жителів Іспанії і Сардинії, а її предки, на думку вчених, прибули з Близького Сходу. Ген чоловіків з острова Ратлін відрізняється від жіночого. Генетики вважають, що їх предки були родом з понтійських степів Причорномор’я, розташованих на території сучасної Росії і України. Ген мешканців острова Ратлін ближче до гену сучасних ірландців, шотландців і валлійців, ніж гену жінки. Ймовірно, це були одні з представників декількох груп, які в подальшому утворили кельтську цивілізацію.

Люди Комо колись населяли території сучасної Гани в Західній Африці. Інтерес археологів до цієї малої народності викликала одна особливість: стародавні люди Комо залишали після себе химерні теракотові фігурки, що зображували людей і тварин. Вчені вивчили ті ДНК, які могли залишитися в артефактах. Правда, без особливої надії: посушливий клімат і перебування протягом століть у гарячому піску швидше за все зруйнували б ДНК. Але багатовікові судини зберегли ДНК, які подарували дивовижні відкриття. У них були виявлені сліди подорожника, банана і сосни. Ніщо з цього не зустрічалося на цій території в часи створення досліджуваних артефактів. Таким чином, невелика фігурка маловідомої етнічної групи розповіла світу про добре налагоджених торгових шляхах між Західною Африкою і Сахарою.

Незмінна ДНК. Рідко можна зустріти людей, чиє ДНК не змінювалася останні 8 тис років: представники стародавнього світу постійно мігрували, що назавжди закарбовано в генах. Але є винятки. Генетичні дослідження останків жінки кам’яного століття, знайдених на Далекому Сході, виявили її найближчу спорідненість із сучасними етнічними групами регіону. Передусім це стосується евенків, які живуть на території Росії, Китаю, Монголії.

“Людина з Моти“. Скелет людини, що жила 4,5 тис років тому, зберігся в прохолодній сухій печері Мотай на півдні Ефіопії. Ген “людини з Моти” – це перший ген людини в Африці. Раніше вважалося, що сучасні люди попрощалися з Африкою близько 70 тис. років тому. На Близькому Сходу і за межами Азії вони освоїли там землеробство. Фермери з Близького Сходу та Туреччини повернулися на континент, давши початок сучасним африканським народам. Однак “людина з Моти” генетично не була схожа на “реемігрантів” з Європи. У неї були карі очі та чорна шкіра, вона була пристосована до високогірного життя, крім того, на відміну від євразійців з території Туреччини та Близького Сходу, вона не могла перетравлювати молоко. Вчені припускають, що ген “людини з Моти” тісно пов’язаний з геном представників культури лінійно-стрічкової кераміки, тобто першою неолітичною культурою в Західній і Центральній Європі, яка формувалася на середньому Дунаї.

Зуби данського короля. Король Данії Свен II Эстридсен, якого також називають останнім королем вікінгів, був похований 1076 року в одній могилі з матір’ю. Вчені дослідили ДНК королівських зубів і з’ясували: жінка, з якою помер останній король вікінгів, не тільки не може бути його матір’ю генетично, але ще й значно молодшою. Згідно з історичними даними, мати Свена, Естрид, померла у віці 70-ти років, тоді як жінці в його могилі було не більше 35 років на момент смерті. Можливо, короля поховали з однією з його невісток, а справжню мати Естридсена – в іншому місці.

Лондонське різноманіття. Корінні жителі Лондона – це не ті, хто володіє нерухомістю у другому поколінні, а хто оселився на цій території близько 2 тис. років тому. В Музеї Лондона зберігаються 4 скелета перших мешканців британської столиці. Недавні дослідження залишків довели, що перші жителі Лондона не були уродженцями. Найціннішим для генетиків став скелет 14-річної дівчини, який назвали “підліток з Лент-стріт”. За геном “підлітка” визначили, що юна леді росла в Північній Африці. А мітохондріальна ДНК (та, що передається тільки за материнською лінією) видала предків з Південної і Східної Європи. Інший скелет, який отримав ім’я “людина з Менселл-стріт”, також мав африканське корення, але виріс на території сучасного Лондона: про це свідчать виявлені в його кістковій тканині захворювання, характерні для жителів Західної Європи. Третьому лондонцеві дали прізвисько “гладіатор” – він загинув насильницькою смертю і вів суворий спосіб життя, який спричинив травми і каліцтва. Як і “підліток з Лент-стріт”, народився “гладіатор” не в Лондоні, а мітохондріальна ДНК говорить про предків з Близького Сходу та Східної Європи. Єдиний з 4-х перших жителів Лондона, хто народився і виріс у Британії, – це “жінка з Харпер-роуд”.

Раптове зникнення європейців. Вчені розглянули ДНК давніх європейців, які жили на території Італії та Німеччини. Виявилося, що ДНК належать різним культурам. Перші пан-європейці прийшли на цю землю зі сторони Туреччини, влаштувалися і процвітали. Але, мабуть, щось пішло не так: усі дані генетичні маркери обриваються приблизно 4,5 тис. років тому. Іншими словами, якась подія викликала масову міграцію – ті, хто населяв ці області, їх залишив, а на їх місце прийшли люди з абсолютно іншими генетичними коренями.

Впливова гречанка. Археологи були переконані, що становище жінки в Стародавній Греції було незначним. Її можна було порівняти з рухомим майном. Вивчаючи історію Мікен, зокрема могили правителів стародавньої цитаделі, вчені виявили жіночі залишки. Дослідження ДНК показали, що вона була не дружиною, а сестрою одного з чоловіків. Тобто, що жінки в Стародавній Греції могли бути впливовими і навіть перебували при владі.

Блакитноока печерна людина. 2006 року на Північному Заході Іспанії знайшли скелет давньої людини, що жила 7 тис. років тому. Її назвали “людина Ла-Брана 1” за іменем печери, де виявили її останки. Хороше збереження скелета дало багатий матеріал для генетиків, які зробили революційне відкриття. “Людина Ла-Брана” була смаглявою і блакитноокою. Колір блакитних очей у людей з’явився раніше, ніж світла шкіра. Це не єдина заслуга іспанської знахідки. Так, вважалося, що стійкість імунітету перед хворобами, що передаються від тварин, виробилася з початком землеробства. Але ген “людини Ла-Брана” говорить про інше: живучи в епоху мисливців і збирачів, її організм був стійкий до багатьох патогенних організмів.

Поділись