9 міфів про людський мозок, у які ви вірите абсолютно дарма

2358

Настав час дізнатися правду про те, якого кольору вміст нашої черепної коробки і як на нього впливає алкоголь.

Міф 1. Існує правопівкульний та лівопівкульний тип мислення

Почнемо з одного з найпоширеніших міфів. Багато людей називають себе «лівопівкульними» або «правопівкульними». Це приблизно як «технарі» та «гуманітарії», тільки звучить науково.

Вважається, що ліва півкуля відповідає за логіку та раціональність, а права – за творче мислення. У цього твердження є розумна основа. Існує таке поняття, як латералізація функцій головного мозку, коли ліва та права його половини беруть на себе різні психічні функції. Проте називати творчих людей «правопівкульними», а аналітиків – «лівопівкульними» неправильно, тому що у кожної людини латералізація мозку унікальна.

Він розвивається у всіх по-різному, і ліва частина здатна мислити творчо, а права — аналітично. До того ж те, що одна половина мозку навантажена більше за іншу, не означає, що решта простоює без діла. Вони працюють у тандемі.

Наприклад, у більшості людей ліва півкуля обробляє зміст мовлення, а права враховує інтонації, наголоси та емоційне забарвлення. Обидві півкулі спільно працюють над вирішенням загальних завдань, обмінюючись даними через область, яка називається мозолистим тілом.

Міф про право- і лівопівкульних людей з’явився, коли нейрофізіолог Роджер Сперрі в 1981 році досліджував зв’язок половин цього органу, щоб знайти лікування від епілепсії. Його експерименти показали, що ліва частина пов’язана з мовленням, а права – з обробкою просторової інформації. Журналісти підхопили обережні припущення Сперрі та роздмухали їх у теорію про «дихотомію мозку».

Міф 2. Під час мігрені болить мозок

Дехто пояснює мігрені тим, що це болить мозок. Вони міркують приблизно так: череп складається з кістки, боліти там нема чому, а значить, болить саме речовина в черепній коробці. Однак, це міф.

Насправді мозок позбавлений больових нейронів, чи ноцицепторів, які передають больовий сигнал.

Тому, до речі, хірурги можуть оперувати цей орган, навіть коли пацієнт при свідомості.

Насправді людина відчуває біль, коли подразнюються больові рецептори в оболонках мозку і судинах поруч з ним в області голови, шиї та спинномозкових нервів, а також біля окістя (це сполучна тканина, що покриває кістки). Тож вважати, що від мігрені болить безпосередньо мозок, неправильно.

Міф 3. Мозок сірого кольору

Ми звикли вважати людський мозок сірим. Це досить популярна хибна думка, яка з’явилася, швидше за все, через фірмову фразу знаменитого персонажа — детектива Еркюля Пуаро: «Сірі клітинки добре попрацювали!».

Крім того, препарований мозок у формаліні може виглядати безбарвним, а іноді жовтуватим.

Насправді речовина живих тканин цього органу має сіро-коричневий колір через капіляри з кров’ю, що пронизують його. Ще в ньому є білі фрагменти, а також так звана чорна речовина, яка забарвлена темним пігментом нейромеланіном. Крім того, у мозку багато червоних відтінків через кровоносні судини. Тож насправді мозок далеко не сірий.

Міф 4. Після певного віку мозок перестає розвиватися

Деякі люди вважають, що коли людині виповнюється 40, 50, 60 або – вставте будь-яке інше число – років, то мозок перестає утворювати нові клітини. Відповідно, і здатність до навчання людини падає до нуля.

«У мене вже мізки не ті!» — жартують літні родичі, коли їх намагаються навчити користуватися комп’ютером.

Але це чергова помилка. Людський мозок продовжує розвиватися все життя, і в людей похилого віку нейрогенез, тобто утворення нових клітин-нейронів, відбувається приблизно з тією ж швидкістю, що і у молодих.

Правда, з віком деякі з рецепторів на поверхні нейронів можуть почати працювати не так добре, як раніше, і тому людям похилого віку дещо складніше даються заучування та ігри на концентрацію. Але клітини не відмирають із віком — це байка.

Крім того, у людей похилого віку збільшується розгалуження нервових відростків (дендритів), і посилюються зв’язки між віддаленими ділянками мозку. Це дозволяє краще вибудовувати логічні зв’язки. Крім того, з віком покращується контроль емоцій. А фізичні (переважно аеробні) та розумові вправи дозволяють людям похилого віку підтримувати роботу мозку.

Тому абсолютно неправильно говорити, що з віком люди очікувано дурнішають. Цього можна уникнути, якщо вести здоровий спосіб життя та постійно навантажувати мозок.

Тож якщо ваші рідні відмовляються вчитися користуватися смартфоном – це лінь, а не природний стан організму.

Міф 5. Ми використовуємо мозок лише на 10%

Ще один популярний і довготривалий міф, що періодично з’являється у ЗМІ принаймні з 1998 року: люди використовують ресурси мозку лише на 10%. Іноді також говорять про 5%.

А от якби розкрити потенціал мозку на 100%, то можна стати розумнішим за Ейнштейна, та ще й предмети силою думки почати рухати, як Скарлетт Йоханссон у фільмі «Люсі». Щоправда, незрозуміло, навіщо потрібні решта 90%.

Враховуючи, що цей орган поглинає більше половини глюкози в тілі навіть у малорухливих людей, було б надзвичайно марнотратно годувати мозок, якщо він здебільшого простоює. Це найенерговитратніша частина організму.

Крім того, якби для життя були потрібні лише 10% мозку, пошкодження цього органу були б не такими летальними.

Насправді мозок працює повністю. І навіть найпростіші завдання на кшталт ходьби та розмови задіють орган на 100%. Одні частини в ньому можуть бути активнішими за інші, але не існує ділянок, які б нічого не робили.

Міф про 10%, швидше за все, виник завдяки роботам психолога та філософа Вільяма Джеймса. У своїй книзі The Energies of Men 1908 він написав: «Ми використовуємо лише невелику частину наших розумових і фізичних ресурсів». А всякі мотиваційні оратори та коучі підхопили це гасло, взяли зі стелі цифру в 10% і розтиражували її у ЗМІ.

Міф 6. Люди мають «рептильну» частину мозку

Можливо, ви чули вираз «рептильний мозок». Це нібито найдавніша його частина, яка дісталася нам у спадок від плазунів.

Вона відповідає за біологічне виживання, розмноження, функціонування тіла, захист території, бажання контролювати і домінувати в ієрархії. Рептильною називають задню і центральну частини мозку, а також стовбур головного мозку і мозок.

Саме в них, за ідеєю, народжуються найагресивніші, примітивні та тваринні бажання та інстинкти.

Відповідно до теорії «триєдиного мозку», розробленої американським лікарем і нейробіологом Полом Д. Макліном, поверх примітивних «рептильних» ділянок мозку у перших ссавців наросли більш розвинені частини, що становлять лімбічну систему. Вона відповідає за почуття та емоції.

У найрозвиненіших ссавців, приматів, з’явився неокортекс — ділянка кори, відповідальна за пам’ять і мислення. Вона нібито допомагає контролювати тваринні інстинкти та тримати у рамках свою «рептильну природу». У примітивних ссавців неокортекс лише майже не розвинений, а й у людини становить 76% обсягу мозку.

Теорія «рептильного мозку» була популярна до початку 1970-х років, але потім вчені розкритикували її і визнали міфом.

Згідно з сучасними дослідженнями, мозок розвивається цілісно, а не «шарами», як це уявляв Маклін. Так звана «рептильна», або, як правильніше говорити, базальна його частина зазнала величезної кількості еволюційних змін.

Мозок приматів розвинений набагато краще, ніж мозок плазунів. І так, зараз відомо, що люди не походять від рептилій, як вважалося у 60-х роках. Наші еволюційні гілки розійшлися набагато раніше – близько 320 мільйонів років тому, у кам’яновугільному періоді.

Міф 7. Відокремлений від тіла мозок ще кілька хвилин залишається у свідомості

Існує популярний міф, що коли в 1536 році стратили королеву Анну Болейн, губи її продовжували ворушитися і після обезголовлення, ніби вона намагалася щось сказати.

Аналогічний випадок нібито стався під час Великої Французької Революції, коли вигадали гільйотину. 17 липня 1793 року жінка на ім’я Шарлотта Корде була страчена за допомогою цього пекельного девайсу за вбивство радикального журналіста Жан-Поля Марата.

Після обезголовлення кат (за іншою версією, тесляр, що ставив гільйотину) підняв голову дівчини і дав їй ляпас. Обличчя її нібито почервоніло і спотворилося від болю.

Проте сучасна нейрофізіологія стверджує, що ці випадки сильно перебільшені.

Деякі комахи, наприклад таргани, можуть жити без голови якийсь час і померти від голоду. А змії, черепахи, кури та деякі інші тварини здатні тимчасово продовжувати рухатися після обезголовлення. Але у людей нервова система значно складніша і без контролю головного мозку не працюватиме.

Такі реакції як моргання і посмикування губ на відсіченій голові – рефлекторні посмикування м’язів, а не свідомі дії. Відсічення головного мозку від спинного та від кровоносної системи через 2–3 секунди викликає кому, а потім смерть. Тож голови, які намагаються передати сигнали очима чи щось вимовити, — це вигадка.

Міф 8. Класична музика допомагає мозку розвиватися

Існує також міф, який стверджує, що регулярне прослуховування Моцарта, Баха і Бетховена благотворно позначається на психічному та фізичному стані організму, до якого б біологічного виду той не належав.

Діти від класичної музики стають геніями, у дорослих підвищується працездатність, нейронні в мозку зв’язку міцнішають, а IQ росте. А ще від Паганіні буряк починає колоситися і у корів надої підвищуються.

А ось у тих, хто слухає важкий рок, клітини мозку почнуть відмирати. Металісти, бійтеся!

Цей міф виник у 90-х роках через дослідження вчених Каліфорнійського університету в Ірвайні. Вони давали студентам слухати музику різних жанрів, а згодом проводили тести IQ. І ті, хто насолоджувався Моцартом, набирали загалом на 8 балів більше.

Компанія Baby Einstein, яка виробляла навчальні DVD для малюків, ухопилася за цю ідею і почали штампувати диски з класичною музикою. Батьки, які бажають виростити з дітей вундеркіндів, почали скуповувати їх тоннами.

Деякі навіть стали слухати класику під час вагітності, тому що це нібито добре впливало на плід. У результаті завдяки рекламній кампанії Baby Einstein у масовій свідомості з’явився так званий ефект Моцарта.

Однак насправді немає жодних доказів того, що прослуховування класики розвиває головний мозок. Подальші дослідження не зафіксували жодного впливу музики на інтелектуальні здібності. Так що можете слухати будь-які жанри, які вам подобаються, і не мучити вуха класикою, якщо її не любите.

Міф 9. Алкоголь вбиває клітини мозку

Фанати здорового способу життя нерідко стверджують, що спиртні напої вбивають клітини мозку, через що головний орган зменшується. Деякі люди навіть додають, що відмерлі клітини «витікають із сечею».

В інтернеті нерідко зустрічаються цитати на кшталт «три пінти пива вбивають 10 тисяч клітин мозку».

Але це неправда. Етиловий спирт може знищувати живі клітини за безпосереднього контакту, що робить його антисептиком. Але ви просто не зможете випити стільки етанолу, щоб стерилізувати мозок, – банальне отруєння звалить вас з ніг раніше.

Дослідники з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі виявили, що алкоголь не вбиває нейрони, навіть якщо ввести його прямо в них. Він лише блокує зв’язок між ними, заважаючи передавати інформацію, що робить п’яних незграбними. Але якщо деякий час не пити, цей ефект проходить і зв’язки відновлюються.

Тому казати, що алкоголь вбиває клітини мозку, неправильно. Тим не менш, випивка погано позначається на здоров’ї судин, що збільшує ризик інсульту. Крім того, великі дози алкоголю також заважають нейрогенезу, тобто утворенню нових клітин мозку. Від сильного пияцтва можна буквально подурнішати.