Психологи назвали 8 сімейних міфів, які ламають життя цілим поколінням

5452
Підпишись на нашу сторінку у ФБ

Всі ми родом з дитинства. У нас воно було різним – у когось щасливим і безтурботним, у когось важким і повним випробувань. Але саме в цей час ми вперше зіткнулися з сімейними міфами – помилками, які сутєво ускладнюють життя. Серед перших сімейні міфи у своїй книзі «Парадокс і контрпарадокс» описали італійські терапевти, так звана «Міланська група» – Мара Палаццолі, Джуліана Пратта, Луїджі Босколо і Джанфранко Чеккін. Але вирости у сім’ї зі своїми життєвими сценаріями і забобонами зовсім не вирок, а можливість виправити ситуацію і допомогти рідним вибратися із замкнутого кола.

Ми вибрали 8 найбільш токсичних і небезпечних міфів про щасливе сімейне життя. Давайте спробуємо зрозуміти, звідки вони беруться і що з усім цим робити.

Один за всіх і всі за одного

© Д’Артаньян і три мушкетери / Одеська кіностудія © Повернення Мушкетерів / New One Production

У такій сім’ї маскуються всі конфлікти. Сміття з хати не виносять, відносини не з’ясовують. Рідним належить відчувати тільки любов, ніжність, розчулення і вдячність одне до одного. Жодних образ, гніву і розчарувань немає і бути не може.

От тільки подібні сімейні відносини дуже схожі на пакт про ненапад. Проблеми починаються, коли хтось відчуває будь-які негативні почуття до рідних. В результаті – докори сумління, тривожно-депресивні розлади і агресивна поведінка.

  • Що робити?

Бути чесними один з одним і визнавати, що суперечки і конфлікти неминучі в будь-якій сім’ї. Відкрито говорити про свої почуття і не вимагати від рідних абсолютного обожнювання. Прощати чужі слабкості і давати право на помилку.

Навіки разом у горі і в радості

© My Big Fat Greek Wedding / Warner Bros. © Friends with Benefits / Castle Rock Entertainment

Три покоління під одним дахом, і нехай хтось тільки надумає вирватись із затишного сімейного гніздечка! Це буде визнано справжньою зрадою, адже сім’я повинна все життя проводити разом, допомагати і підтримувати, подавати склянку води і бавити дітей внучатої племінниці, поки та готує обід на 12 осіб.

Психолог Діана Баумрінд розповіла про підводні камені авторитарного виховання дітей. Так, вони виростають слухняними і умілими, але при цьому менш щасливі і соціально компетентні, а ще у них низька самооцінка. Дочка може мріяти про кар’єру в іншій країні, а син взагалі готовий прямо зараз вирушити у кругосвітню подорож. Але їх навіть не відпускають на навчання в інше місто, адже сім’я – це одне ціле.

  • Що робити?

Сісти за стіл переговорів і пояснити свою позицію. Пошуки свого місця під сонцем зовсім не означають, що ви розлюбили своїх рідних. Розкажіть їм про те, що для вас по-справжньому важливо, поділіться своїми планами, запитайте їхньої поради і покажіть, що вони вам як і раніше дорогі, навіть якщо вас будуть розділяти сотні кілометрів.

Рідні ж тільки добра бажають

© eastnews

Цей сценарій популярний в консервативних сім’ях, які шанують традиції, знають свою історію і тонко реагують на чужу думку. Вони за всяку ціну намагаються зберегти свій авторитет і добре ім’я, тому всі зобов’язані дотримуватися певних правил поведінки. Психолог Сьюзен Форвард у своїй книзі «Токсичні батьки» називає такий тип рідних контролюючими батьками. Їх улюблені фрази: «Я знаю, як буде краще» і «У нас в сім’ї так не прийнято».

От тільки часи змінюються, і навіть найнадійніші сімейні традиції можуть похитнутися під цим вітром змін. Яскравий приклад такого сімейного сценарію – королівська сім’я у Великобританії. Весілля принца Гаррі та актриси Меган Маркл, яка старша за віком, мулатка, та ще й розлучена, не обговорював хіба що ледачий.

  • Що робити?

Мабуть, тут і справді можна взяти приклад з королівської сім’ї. Складно уявити, яких зусиль коштувало Гаррі отримати у Єлизавети II згоду на шлюб. Та й сама церемонія поєднала в собі і класичні традиції, і досить сміливі рішення. Наполегливість, віра в правильність свого вибору і пошук компромісів – ось запорука успіху в такій сім’ї.

Найгероїчніша сім’я на світі

© The Incredibles / Pixar, Walt Disney Pictures

Справжні «герої» можуть бути тільки у драмах і трагедіях. Їм належить випробовувати найсильніші почуття: не симпатію, а фатальну любов, не смуток, а нестерпну тугу. Сім’я, яка живе за правилами такого міфу, часто зберігає розповіді про героїчні вчинки предків: там часто-густо революціонери, світила науки і люди, які подолали найсерйозніші перешкоди на своєму шляху.

Для членів такої сім’ї життєво необхідні труднощі, вони строго виховують дітей, за все повинні боротися, і нічого їм не може діставатися легко. Вони можуть роками бути у сварці, але не пробачати один одного і навіть пишатися своєю принциповістю і стійкістю.

  • Що робити?

Згадати, що біля вівтаря наречений і наречена обіцяють один одному бути разом у горі і радості. Важливо не тільки спільно долати перешкоди на своєму шляху, а й вміти зупинитися і отримати задоволення від самих звичайних речей – ранкової кави, походу в кіно, зустрічі з друзями. Зайва драма хороша в кіно – в реальному житті вона втомлює.

Сенс нашого життя – в дітях

© Black Swan / Phoenix Pictures

Цей небезпечний сценарій можна зустріти в сім’ях, в яких батько або мати не досягли бажаних цілей в молодості і вважають, що їхні починання продовжать діти. Мама хотіла стати балериною і віддала свою крихітку-доньку в балетну студію. Батько мріяв про сина-помічника, але народилася дівчинка, і тепер він днями навчає її премудростям риболовлі і мотокросу. Дуже часто думка самих дітей до розрахунку не береться.

Психотерапевт Елісон Джонс впевнена, що немає нічого гіршого, ніж покладати свої цілі на чужі плечі. Так, потрібно допомагати і батькам, і дітям, але їхнє життя – не ваша мета, і ваше життя теж не є їхньою метою. Адже інакше ми отримуємо порочне замкнене коло: сенс нашого життя – в дітях, сенс життя дітей – в їхніх дітях, і так до нескінченності. А якщо дітей немає, то і сенсу в житті теж, виходить, немає?

  • Що робити?

Намагатися реалізувати свої бажання і цілі самим, а не перекладати їх на дітей. Поговоріть зі своєю дитиною і дізнайтеся: а чого хоче саме вона? І навіть якщо її бажання вас зовсім не надихають, дозвольте їй спробувати.

Злий тато і добра мама. Або навпаки

© We Need to Talk About Kevin / BBC Films

Мама насварила і поставила в куток за малюнки на шпалерах. Батько оголосив амністію і нагодував юного художника цукерками. Кожен з батьків вважає, що саме він правильно виховує своє чадо, але про єдину політику домовитися вони не можутьВ результаті дитина вважає одного з батьків поганим, а іншого – хорошим. Причому якщо думка мами – закон, то помітно просідає авторитет батька. І виходить, що когось з батьків «доброго» малюк любить, а «злого» – боїться.

  • Що робити?

Батькам потрібно обов’язково поговорити один з одним і узгодити свої дії по відношенню до вчинків і прохань дитини. Якщо карати за щось, то робити це удвох, прощати – теж.

Читайте також: 10 ознак токсичних батьків, котрі псують життя своїм дітям і навіть про це не здогадуються

А давайте дружити проти

© Monster-in-Law / New Line Cinema

Десятиліття тому соціолог Георг Зіммель стверджував, що ніщо не об’єднує будь-яку групу людей так, як спільний ворог. Дослідження професора психології Марка Ландау це підтверджують. Але що може бути гіршим, якщо цим спільним ворогом стає один з членів сім’ї? Наприклад, батько пішов до іншої жінки, і мати виховує в дітях почуття образи і ненависті до нього. Або чоловік приводить наречену до рідної домівки, і свекруха влаштовує для неї цілу спецоперацію «Спекатись за всяку ціну».

Цей сімейний сценарій небезпечний не тільки тим, що підживлює людей найнегативнішими емоціями, а й тим, що «загальний ворог» стає єдиною сполучною ланкою для таких відносин.

  • Що робити?

В першу чергу не нав’язувати нікому своєї думки про ту чи іншу людину. Дозвольте своїм рідним самостійно вирішувати, кого вважати героєм, а кого лиходієм. Постарайтеся, щоб вас поєднувала не загальна мета комусь зробити погано, а, навпаки, бажання допомагати, підтримувати і робити одне одного щасливішими.

Рятівник і жертва

© Game of Thrones / HBO

У родині обов’язково повинна бути людина, яка підтримує сім’ю – морально чи матеріально. Але для того щоб допомагати, потрібні «жертви» – ті, хто страждає і потребує її допомоги. Вона «рятує» їх, наприклад, грошима або порадами. «Жертви» дякують за допомогу і продовжують жити так, як і жили.

Якщо «жертв» поблизу не знаходиться, «рятівник» призначає їх сам і приймається допомагати всім, особливо тим, хто просить цього не робити. В особливо запущених випадках «рятівник» сам приймає на себе роль «жертви»: починає демонстративно хворіти, вимагати до себе постійної уваги і скаржитися, що без рідних зовсім пропаде.

  • Що робити?

В першу чергу критично оцініть свою поведінку: чи не ведете ви себе подібним чином? Якщо ж за кимось із домочадців ви помітили одну з цих ролей, постарайтеся зрозуміти: яку мету вони переслідують? Мама-рятівниця хоче переконати вас у тому, що без неї ви пропадете? Покажіть, що ви відмінно справляєтеся і що любите її не за нескінченні поради, а просто за те, що вона у вас є.

Чи доводилося вам стикатися з цими сімейними міфами у своєму житті? Як ви вважаєте, який з них найнебезпечніший?

Поділись

• не пропусти



• магазин

• новини партнерів