Один із найсвітліших днів перед Воскресінням Христовим, Дванадесяте свято — Вербна неділя або Вхід Господній у Єрусалим. Щороку свято зі змінною датою відзначаємо за тиждень до Великодня, і у 2025 році це 13 квітня.
На Вербну неділю послаблюється великий піст, дозволяється вживати рибу, вино й олію. За Вербницею починається Страсний тиждень строгого посту до Великодня.
Значення свята Вхід Господній у Єрусалим
На Вербну неділю святкуємо перемогу життя над смертю, бо цього дня Ісус Христос воскресив Лазаря, й чутки про диво поширилися по різних краях. Верхи на віслюку Ісус заїжджав у Єрусалим, його вітали піснями, кидали до ніг пальмові гілки та одяг. Будь-що, аби хоч якось наблизитися, торкнутися до Спасителя. Так у ті далекі часи вітали царів, які поверталися з перемогою.
Пальми, оливкові гілочки й досі використовують по всьому світу, навіть неділю називають Пальмовою. А в Україні навесні найперш зеленіють вербові гілочки й котики, тому саме це дерево стало символом Входу Господнього в Єрусалим та набуло в народі багатьох чудотворних властивостей.
Традиції на Вербну неділю
У церкві на Вербну неділю слід помолитися за здоров’я рідних та близьких, а наприкінці служби гілочки верби освячують. Сама по собі верба не має чудодійної сили — це символ подій, що сталися тисячі років тому. Тоді лозу зберігають у хаті цілісінький рік чи навіть декілька років біля образів, в куті на видному місці. Викидати освячені верби й трави не можна: тільки спалити у живому вогні.
Поширений обряд по всій Україні — «бити» дорослих та дітей вербою, та не боляче, а для захисту й передачі сили освяченого квітучого гілля, очищення. Починалося дійство уже по дорозі з церкви на вулицях, а вдома вербою торкалися тих, хто залишився вдома, та примовляли:
- «Не я б’ю — верба б’є, за тиждень Великдень, будь здоровий як вода, великий як верба, а багатий, як земля».
- «Не я б’ю, верба б’є, за тиждень Великдень, уже недалечко червоне яєчко».
Обов’язково «били» освяченою вербою хворих, ніби повертаючи до життя, весняної енергії та з вірою в дива Ісуса Христа. Міг ритуал сприйматися і як залицяння, коли молоді парубки вербою «били» дівчат.
Іноді вербою «били» ще й худобу, щоб лишалася міцною. Або ж пекли спеціальні коржики з вербовими бруньками та згодовували тваринам.
Верба залишалася оберегом сім’ї та дому на цілий рік:
- Гілочку проносили біля господарських будівель, вуликів, курників, хлівів із тваринами, щоб захистити від хвороб.
- Інколи освячену лозу вставляли у великодні паски або починали розпалювати піч для їх випікання торішньою вербою.
- У деяких регіонах готували купіль зі свяченою вербою на Чистий четвер для малих дітей чи дорослих.
- Садили вербу біля криниць, аби лихо минало, а вода лишалася чистою.
Чого не можна робити на Вербну неділю?
На Вербницю, як і під час інших Дванадесятих свят, краще не працювати по дому чи в полі, не шити, не рубати дрова, та й загалом усі приземлені справи й приготування до Великодня слід перенести на наступний тиждень. День треба проводити в молитві, з рідними, відпочивати та робити добрі справи. Забороняється сваритися, конфліктувати, бо це має бути свято примирення та об’єднання.
У 2025 році традиції Вербної неділі та усього циклу великодніх свят забуваються. Але з’являються й нові, як-от декорування красивих букетів із котиками стрічками, травами й квітами. Чи вірити у традиції та чудотворні сили верби, значення Входу Господнього в Єрусалим, вирішувати вам. У будь-якому разі світлі емоції, що єднають людей по всьому світі, відчуваються саме в період Вербниці, Страсного тижня й Великодня. А ви святкуєте Вербну неділю з родиною?
