Ці фотографії морської фортеці, розташованої в гирлі Темзи біля берегів Північного Кента. Кілька таких фортець, озброєних зенітними гарматами, радіолокацією і прожекторами, були побудовані за часів Другої світової війни (в 1942 році) за проектом британського інженера Гі Маунселла (Guy Maunsell) щоб не дати німецькій авіації бомбити англійські порти і мінувати судноплавні маршрути. Маунселл розробив два види морських фортець: NAVY Forts, які призначалися для Королівського військово-морського флоту, і Army Forts, що призначалися, відповідно, для Британської армії. Морські фортеці закладалися в сухому доці і там же повністю збиралися. Після чого фортеці буксирувалися по воді до їх бойових позицій, де вони напівзатоплювались і міцно вставали на дно.
Кожна фортеця являла собою велику військову базу, що складається з семи сталевих платформ-»веж», що стоять в морі: башти центру управління і розташованих навколо неї п’яти бойових веж (на одній з яких розташовувалися дві автоматичні 40-мм автоматичні зенітні гармати, а на чотирьох інших – по одній важкій 94-мм зенітній гарматі) і однієї прожекторної вежі, що стоїть трохи осторонь.
Усі вежі були пов’язані між собою вузькими місточками, більшість з яких, у наш час, вже обвалилося в море.
Крім трьох Армійських фортець в гирлі Темзи існувало чотири Військово-морських фортеці (NAVY Forts): Rough Sands (HM Fort Roughs) (U1), Sunk Head (U2), Tongue Sands (U3) і Knock John (U4). Такі фортеці являли собою бетонні конструкції у вигляді понтонних барж на яких стояли по дві циліндричні башти. На вершинах цих веж перебували збройові платформи зі встановленими на них двома автоматичними 40-мм і двома важкими 94-мм зенітними гарматами.
У 1953 році одна з Армійський фортець, база Nore (U5), була сильно пошкоджена, коли норвезьке судно Baalbeck зіткнулося з нею і знищила дві вежі фортеці. В результаті зіткнення загинуло чотири цивільні особи, в фортеці були сильно пошкоджені знаряддя, зруйновано радіолокаційне та інше обладнання. Руїни фортеці були розглянуті як небезпека для судноплавства і в 1960-му році демонтовані.
Через три роки, також в результаті зіткнення з кораблем, була втрачена одна з башт бази Shivering Sands (U7). У 1964 році адміністрація лондонського порту ізолювала прожекторну башту від іншої частини фортеці і розмістила на ній обладнання за моніторингом вітрів і припливів.
У 1960-х роках, більшість фортець, які до того часу вже були виведені з експлуатації Військовим міністерством Сполученого Королівства та занедбані, були захоплені піратськими радіостанціями. В Англії розпочався легендарний «офшорний» радіо-бум 60-х років.
Правда, епоха піратських радіостанцій тривала не довго – після того, як менеджера однієї з таких радіостанцій визнали винним у вбивстві свого партнера, Уряд Великобританії прийняв, в 1967 році, законопроект проти піратства. Піратські радіостанції, одна за одною, були закриті.
Але на цьому історія морських фортець не закінчилося. 2 вересня 1967, хтось Педді Рой Бейтс (Paddy Roy Bates) – відставний полковник британської армії, який вибрав в 1966 році форт Rough Sands (або HM Fort Roughs, досл. «Хуліганська вежа») для базування своєї піратської радіостанції «Britain’s Better Music Station », оголосив про створення на території морської фортеці суверенного князівства Сіландія (Principality of Sealand) і проголосив себе князем Роєм I.
У 1968 році британська влада спробувала окупувати молоду державу. До платформи морської фортеці підійшли патрульні катери, і князівська родина відповіла попереджувальними пострілами в повітря. До кровопролиття не дійшло, але проти князя Роя як британського громадянина було розпочато судовий процес. 2 вересня 1968 суддя англійського графства Ессекс виніс історичну постанову: він визнав, що справа знаходиться поза британською юрисдикцією – тобто, де-факто визнав суверенітет князівства Сіландія.
Сіландія була заснована в нейтральних водах до вступу в силу конвенції ООН з морського права 1982, яка забороняє будівництво штучних споруд у відкритому морі, і до розширення суверенної морської зони Великобританії з 3 до 12 миль в 1987 р. На підставі того, що платформа Рафс-Тауер , на якій розташовується Сіландія, була покинута і викреслена зі списків британського Адміралтейства, її заняття розглядається як колонізація. Поселенці, що влаштувались на ній, вважають, що мали повне право заснувати державу і встановити форму правління на свій розсуд.
У князівстві Сіландія живе всього п’ять чоловік, але вона відповідає всім критеріям державності, зазначеним в Конвенції Монтевідео про права та обов’язки держав. Сіландія – конституційна монархія, главою якої є князь Рой I Бейтс і княгиня Джоанна I Бейтс, хоча з 1999 року безпосередню владу в князівстві здійснює наслідний принц Михайло I. У князівства є своя конституція, прапор і герб, в Сіландія карбують свою монету – сіландійьский долар і випускають марки. У найменшої держави в світі є навіть своя збірна з футболу.
Князівство Сіландія увійшло в історію як перша у світі держава, що згоріла до тла – 23 червня 2006 року через коротке замикання в генераторі почалася серйозна пожежа, яку вдалося загасити завдяки допомозі наданої Великобританією. Відновлення штучного острова вимагає великих грошей і сілендійський монарх, у якого з островом пов’язано 40 років життя, вирішив що настав час з ним розлучитися. Держава виставлена на продаж – початкова ціна становить 65 мільйонів фунтів стерлінгів.
У спробі обійти міжнародні закони про авторські права, найбільший в світі BitTorrent трекер The Pirate Bay (досл. «піратська бухта»), на якому зареєстровано більше трьох мільйонів користувачів безкоштовно викачують з торрента «піратське» програмне забезпечення, музику, фільми та інші матеріали захищені авторськими правами, пару років тому почав кампанію по збору коштів на покупку держави Сіландія. «Допоможіть нам – і ви станете громадянином Сіландії!» – Кажуть пірати.
