Від філософів до «відьом» — кого й за що судили в різні епохи.
1. Суд над Сократом
Навесні 399 року до н. е. в Афінах відбувся один із найвідоміших судових процесів античності. 70-річний філософ Сократ постав перед судом присяжних (геліеєю) за обвинуваченням у «нечесті» та «розбещенні молоді». Такі формулювання були стандартними для афінського права. «Нечестя» означало заперечення загальноприйнятих богів і запровадження нових, а «розбещення» — підрив моральних засад через навчання.
Суд тривав один день. Геліея складалася з 501 присяжного, обраного жеребкуванням серед громадян старше 30 років. Процедура включала промову обвинувачення, захисну промову Сократа та голосування. Безпосередній обвинувач Мелет вимагав смертної кари.
Філософ заперечував провину, заявляючи, що його місія «досліджувати себе та інших» дарована йому богом. У підсумку 280 присяжних визнали його винним, а 221 — невинним. За звичаєм, Сократ міг запропонувати альтернативне покарання. Проте він відмовився просити про очікуване вигнання, натомість заявив, що заслуговує на безкоштовні обіди в Пританії — місці для почесних громадян і гостей. Це обурило присяжних.
Сократа ув’язнили на 30 днів у очікуванні страти. За описом Платона, останні години він провів у дискусіях про безсмертя душі. Він власноруч випив отруту з болиголова, відмовившись від втечі, яку пропонували друзі. Смерть настала через кілька годин унаслідок паралічу дихання.
Цей процес і смерть Сократа підняли важливі питання про природу демократії, цінність свободи слова та конфлікт між мораллю, релігією і законом. Згодом його порівнювали з переслідуванням інших мислителів, а самого філософа — з Христом.
2. Суд над Джордано Бруно
Джордано Бруно — італійський філософ і колишній монах, чиї ідеї про безкінечність Всесвіту та існування багатьох світів привели його на вогнище інквізиції. У XVI столітті такі погляди вважалися єрессю, адже суперечили догмам католицької церкви.
У 1592 році інквізиція заарештувала Бруно у Венеції та передала римському суду. Наступні вісім років він провів у в’язниці, де його допитували і вимагали зректися своїх ідей. Його звинувачували у запереченні догми про Трійцю, твердженні, що Ісус не був Сином Божим, а «майстерним магом», а також у вірі в безмежний Всесвіт, заселений розумними істотами. Історик Майкл Уайт у книзі The Pope and the Heretic зазначає, що справжньою причиною страти був не стільки науковий погляд Бруно, скільки відмова визнати церковні догмати.
У 1600 році суд постановив страту через спалення. Інквізитори пропонували йому життя в обмін на відречення, але він відповів, що навіть не знає, від чого має відмовитися. Коли зачитали смертний вирок, Бруно сказав свою знамениту фразу: «Можливо, ви з більшим страхом виносите мені вирок, ніж я його слухаю».
17 лютого його вивели на римську площу Кампо-деї-Фйорі, прив’язали до стовпа й спалили. За деякими свідченнями, перед стратою йому заткнули рот кляпом, щоб він не міг говорити.
Згодом Бруно став символом боротьби за свободу думки. У 1889 році на місці його страти встановили пам’ятник. А у 2000 році Ватикан визнав цю страту «сумним епізодом» і назвав смерть «жахливою», але так і не реабілітував його.
3. Процес над Галілео Галілеєм
До 1633 року Галілей був уже зіркою науки. Його телескоп відкрив гори на Місяці, супутники Юпітера та плями на Сонці. Але коли він опублікував «Діалог про дві найголовніші системи світу», де висміював прибічників геоцентризму, Ватикан пригадав власний указ 1616 року, яким Галілею заборонялося обговорювати теорію Коперника.
Суд інквізиції тривав чотири місяці. 68-річного й хворого вченого тричі викликали на допити, погрожуючи тортурами. У підсумку він вимушено зрікся своїх поглядів і зберіг життя.
Історія про його слова «А все-таки вона крутиться!», нібито прошепоті їх після відречення, є міфом XIX століття, але вона символічно відображає суть конфлікту науки та релігії.
Цікава деталь: папа Урбан VIII, колишній друг Галілея, спершу прихильно ставився до нього. Проте в «Діалозі» персонаж Симплічіо — захисник геоцентризму — цитував аргументи самого папи. Це сприйняли як особисту образу. Тож процес мав не лише наукове, а й політичне підґрунтя: папство боролося за авторитет у час, коли протестанти звинувачували католиків у викривленні Біблії.
4. Процес над салемськими «відьмами»
У 1692 році в пуританському поселенні Салем (Массачусетс) вибухнула одна з найвідоміших судових істерій в історії США. Почалося все з того, що дві дівчинки — 9-річна Елізабет Перріс і 11-річна Ебігейл Вільямс — почали дивно поводитися: кричати, битися в конвульсіях, скаржитися на невидимі укуси. Місцевий лікар, не знайшовши пояснень, заявив, що це справа рук відьом.
Почалася паніка: заарештували понад 200 осіб, 19 стратили, кілька померли у в’язниці. Історики пропонують різні пояснення.
Одна теорія пов’язує поведінку дівчат з отруєнням спориньєю — грибком, що уражає жито і викликає галюцинації та судоми. Але були й соціальні причини: суспільство Салема було жорстко ієрархічним і патріархальним. Серед 19 страчених 14 були жінками, здебільшого вдовами, спадкоємицями чи жінками з незалежним характером або скандальною репутацією.
Вважалося, що відьми уклали угоду з дияволом, займалися магією, перевтілювалися у тварин чи в інших людей, а вночі літали на таємні збори та оргії.
До осені істерія стихла. Губернатор Вільям Фіпс розпустив суд, а 1693 року помилував решту обвинувачених. Згодом влада Массачусетса визнала помилки: у 1711 році ухвалили закон про компенсації сім’ям жертв, а один із суддів — Самуель Сьюолл — у 1697 році публічно покаявся.
5. «Мавпячий процес»
У 1925 році у США відбувся гучний судовий процес, який отримав назву «Мавпячий». Тоді країну розділяли суперечки між прибічниками науки та релігійними фундаменталістами, що наполягали на буквальному прочитанні Біблії. Влада штату Теннессі ухвалила закон, який забороняв викладання еволюційної теорії в державних школах.
Американський союз громадянських свобод вирішив оскаржити цей закон і шукав добровольця. Ним став 24-річний учитель Джон Скоупс, який зізнався, що розповідав учням про Дарвіна. Його заарештували.
Суд швидко перетворився на національну подію: у містечко Дейтон приїхали сотні журналістів, процес транслювали по радіо.
Скоупса захищав відомий адвокат Кларенс Дарроу — атеїст і прихильник науки. Його опонентом став Вільям Дженнінгс Браян — колишній держсекретар і кандидат у президенти, переконаний християнин.
Кульмінацією став допит Браяна, коли Дарроу запитав: «А де Каїн узяв собі дружину, якщо Адам і Єва були першими людьми?» Це поставило Браяна у глухий кут і викликало сміх у залі.
Суд визнав Скоупса винним і присудив символічний штраф у 100 доларів, але громадська думка схилилася на бік науки. Попри формальну перемогу прихильників заборони, «Мавпячий процес» став переломним моментом, який сприяв популяризації еволюційної теорії й ослабив антинаукові настрої в країні.
