На головній події в літературному та видавничому світі цього року очікується багато нових книжок, зустрічей з авторами і, нарешті, присудження премій та нагород. Тож краще наперед дізнатися про те, що точно потребує пильної уваги, щоб не розгубитися серед безлічі цікавих речей і подій.
Ерік-Емманюель Шмітт. Мадам Пилінська і таємниця Шопена. – Л.: Видавництво Анетти Антоненко, 2019
До книжкової серії «Writers on Writing», в якій публікується ця автобіографічна книжка сучасного французько-бельгійського класика, увійдуть досі не перекладені українською мовою публіцистичні твори та есеїстика всесвітньо відомих авторів й українських письменників. За сюжетом цієї історії, головний герой шукає розгадку генія Шопена. І завдяки багаторічній школі гри на фортепіано та появі у його житті ексцентричної жінки таки знаходить формулу успіху. Утім, якого саме? І чи лише музиці вчать героя – молодого філософа, який поволі занурюється у світ літератури? «- «Мадам Пилінська, – наполягав я, — все ж таки поясніть. – Ходіть до парку і робіть на воді кола: так ви збагнете резонанс. Дивіться на рівну гладеньку поверхню, киньте у неї один пластівець — вода здригнеться. Дослідіть це торкання, його наслідки, час утворення кіл, їх розпливання й зникнення. Не кваптесь. Спостерігайте. Наступної суботи вам знадобиться це для басів – які злітають і змовкають – і для перетворення мелодії на хвилю гармонії. Вчіться бути текучим».
Алі Сміт. Готель Світ. – Х.: Фабула, 2019
Цей трагікомічний роман про мережу готелів «Глобал» – насправді книга про смерть, що оспівує життя і книга про життя, що оспівує смерть. За сюжетом, шістнадцятирічна дівчина, старша з двох сестер-підлітків в звичайній родині в провінційному шотландському містечку, влаштовується підробити на канікулах нічною покоївкою. І в другу робочу зміну гине безглуздою смертю, гідною премії Дарвіна – залізши у кухонний підйомник, який зірвався в шахту з четвертого поверху. Трагікомічність же оповіді в тому, що мова ведеться від імені померлої, яка з гумором розповідає, як їй тепер ведеться. «Мені так бракує серця. Я так скучаю за його стукотом, за тим, як воно розганяє тепло тілом, не дає мені заснути. Я тиняюся тут із номера в номер і дивлюся на ліжка, зім’яті після кохання й сну, потім на ліжка, застелені й готові, знову в очікуванні, коли в них сковзнуть тіла». Неприкаяна душа, голоси з потойбіччя, картання рідних і близьких – усе це звучить постмортальною симфонією смерті, яка виконується заради життя.
Стівен Гайтон. Соловей не дасть тобі заснути – К.: Нора-друк, 2019
Війна не відпускає героя цього захопливого роману протягом усього життя. Маючи бойовий досвід з Афганістану, він, американський вояк з грецьким корінням, навіть у мирному житті, прибувши на Кіпр для реабілітації, продовжує свій нерівний бій. Звісно, у мареннях, але для читача вони надто реалістичні. «На світанку рота виступила в долину, рухаючись дорогою, занадто вузькою для бронетранспортерів, бо по обидва боки». Звичні кошмари, кохання до турецької журналістки, яка так само зазнала у житті поневірянь – усе це контрастує, зблискує яскравими флешбеками і нарешті завершується трагічним інцидентом. В результаті наш герой змушений тікати до колись популярного греко-кіпрського курортного містечка, покинутого після турецького вторгнення у 1974 році. Там він приєднується до громади вигнанців, загубленої у руїнах, потонулих у заростях. Здавалося, тут він міг би нарешті знайти спокій і умиротворення, зцілившись і закінчивши власну війну з примарами минулого, але комусь явно не до смаку ця ідилія посеред руїн. Наслідки воєнного минулого даються взнаки навіть у цьому раю для вигнанців.
Лукаш Орбітовський. Голова змія. – К.: Видавництво Жупанського, 2019
Про автора цієї збірки часто кажуть, що це польський Стівен Кінг, а сам письменник жартівливо називає себе «Люком Скайвокером польської літератури». Загалом ця книжка є своєрідним зрізом його творчості, віддзеркалюючи сучасні тренди гри на літературному полі багатьох жанрів – від горору і містики через соціальну драму та жорсткий реалізм аж до магічного реалізму та елементів глибокого психологізму. Тож всі дванадцять представлених у збірці оповідань, що подаються за хронологією їх створення, є важливими точками на мапі творчої біографії автора, а також розуміння суті сучасної літератури. «Макс заплющив очі й пережив дивне відчуття спустошеності: з його шкіри виливалася чорна сеча, утворюючи навколо отруйну калюжу. В цій багнюці плавали Рафаель з Ель Ґреко, Шекспір з Томасом Манном, Біблія з усіма іншими святими книжками, самі святі, розчинені й сліпі, а також — Мадонна, Борат і Крістіна Агілера. Відділилися книжки й відеокліпи, аж поки Макс не залишився один під сонцем — і не знав, що це над ним».
Ю Несбьо. Нетопир. – Х.: Фоліо, 2019
Автор цього роману, економічний оглядач, рок-музикант і композитор, наприкінці 1990-х зажив слави ще й як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Вже перший з них був визнаний кращим детективом Скандинавії. За сюжетом, у Сіднеї жорстоко вбито молоду норвежку Інгер Холтер. Для розслідування цього злочину на допомогу австралійським поліцейським приїздить детектив із Осло Харрі Холе. В Австралії на нього чекає багато несподіванок, тут він зустрічає й втрачає друзів і кохання. А пошуки вбивці, подібного до страшного змія Буббура з легенди австралійських аборигенів, перетворилися для нього на смертельний двобій із загадковим ворогом.
автор Ігор Бондар-Терещенко, спеціально для ВСВІТІ
