Життя в космосі – це найбільша мрія наукової фантастики. Це також мрія, яку багато хоробрих чоловіків і жінок змогли реалізувати, завдяки численним шаттлам і місіям на космічній станції, виконаних різними агентствами.
Проте зовсім неважко забути, що той час, який вони проводять в космосі, це не тільки прогулянки у відкритому космосі і наукові експерименти. Під час своїх місій астронавти повинні пристосовуватися до зовсім іншого способу життя.
10. Фізичні зміни
Людське тіло починає поводитися дуже дивно в умовах космічної мікрогравітації. Хребет, звільнений від постійного тяжіння Землі, відразу починає розправлятися. Цей процес може додати до 5,72 сантиметрів до зросту людини. Внутрішні органи зсуваються вгору всередині тулуба, що зменшує талію на кілька сантиметрів. Серцево-судинна система змінює зовнішній вигляд людини ще більше. Після зникнення тяжіння, потужні м’язи ніг (які штовхають кров вгору проти сили тяжіння) починають виштовхувати кров і рідини у верхню частину тіла. Це новbq, рівний розподіл рідини значно збільшує торс, роблячи обхват ніг значно меншим. «NASA» жартома називає це явище «курячими ніжками».
По суті, звичайне тіло людини перетворюється на мультяшного силача з тонкими ногами, тонкою талією і диспропорційно великий верхньою частиною тіла. Навіть риси обличчя стають мультяшними, так як кровотік до верхньої частини тіла робить обличчя людини опухлим.
Все це може звучати досить страшно, але насправді це не так страшно і не заподіює ніякої шкоди.
9. Синдром космічної адаптації
Синдром космічної адаптації це по суті два-три дні жахливого нездужання, яке починається тоді, коли пропадає сила тяжіння. Від цього синдрому страждають близько 80 відсотків тих, хто вирушає в космос.
Так як тіло не важить нічого в умовах мікрогравітації, мозок плутається. Наша просторова орієнтація (те, як наші очі і мозок можуть визначити, місцерозташування речей) зазвичай грунтується на силі тяжіння. Коли ця сила пропадає, наш мозок не може розібратися в ситуації, а зміни, які раптом відбуваються в організмі, тільки додають плутанини. Мозок розбирається з цією ситуацією, змушуючи людину відчувати жахливе нездужання, схоже на морську хворобу (саме тому цей стан також відомо як космічна хвороба). Симптоми можуть включати в себе все, починаючи з нудоти і легкого дискомфорту до безперервноuj блювоти і галюцинацій. Незважаючи на те, що звичайні ліки від заколисування можуть допомогти в даній ситуації, вони, як правило, не використовуються, тому що перевага віддається поступовому природному звикання.
Сенатор Джейк Гарн (Jake Garn), колишній астронавт, є рекордсменом за гіршим звиканням синдрому космічної адаптації в історії. Незрозуміло, що з ним було насправді, але його колеги по команді переконливо відзначили, що «ми не повинні розповідати такі історії». У його частині астронавти досі неофіційно використовують «Шкалу Гарна», де один Гарн – це стан страшного нездужання і повної некомпетентності. На щастя, більшість людей не переходять за 0,1 Гарн.
8. Проблеми зі сном
Можна з легкістю припустити, що сон в темному космосі повинен бути досить простим. Насправді, це досить велика проблема. Справа в тому, що людина, що бажає поспати, повинна пристебнути себе до койки, щоб уникнути плавання в просторі і ударів об різні речі. У космічному шатлі є всього чотири спальних ліжка, тому, коли в місії беруть участь більше людей, деякі астронавти повинні використовувати спальний мішок, пристебнутий до стіни або просто стілець. Як тільки вони досягають космічної станції, все стає трохи більш комфортним: там є дві одиночні каюти для екіпажу, укомплектовані великими вікнами для спостереження за космосом.
Життя в космосі (принаймні, в тій малій його частини, де побували люди) також може призвести до масових перебоїв в режимі сну і неспання. Міжнародна космічна станція розташована таким чином, що перебуваючи в ній можна побачити заходи й сходи сонця 16 разів на день. І ось до цього 90-хвилинного дня люди звикають дуже довгий час.
Іншою, не менш великою проблемою є те, що всередині космічних кораблів і станцій насправді дуже шумно. Навколо вас постійно шумлять і гудуть фільтри, вентилятори і всі системи. Іноді навіть затички для вух і снодійне бувають недостатніми для сну, поки астронавти не звикнуть до шуму.
Однак якщо дивитися на речі оптимістично, якість сну, яку ви отримуєте в космосі, може бути набагато краще, ніж на Землі. Було встановлено, що сон в невагомості зменшує апное уві сні і хропіння, що гарантує набагато більш спокійний сон.
7. Проблеми особистої гігієни
Коли ми уявляємо собі героїчних космонавтів під час їх місій, гігієна це не те, що приходить нам в голову в першу чергу. Проте, уявіть собі купу людей, що живуть в закритому приміщенні протягом тривалого періоду часу. Представивши це, стає легко зрозуміти, чому астронавти повинні ставитися до особистої гігієни дуже серйозно.
Очевидно, що в умовах невагомості душ це навіть не варіант. Навіть якщо б у вас було достатньо води на борту, вода з душу просто прилипала б до тіла або плавала б у вигляді крихітних кульок. Саме тому у кожного космонавта є спеціальний гігієнічний комплект (гребінець, зубна щітка, та інші предмети особистої гігієни), який приєднується до шафок, стін і інших пристосувань. Астронавти миють волосся особливим шампунем, що не вимагає ополіскування, який спочатку був розроблений для лежачих пацієнтів у лікарнях. Вони миють свої тіла губками. Тільки гоління і чищення зубів виконуються таким же чином, як на Землі … за винятком того, що вони повинні бути гранично обережними. Якщо хоча б один збритии волосок загубиться, він може потрапити в очі інших астронавтом (або ще гірше, забитися в важливу частину апаратури) і викликати серйозні неприємності.
6. Туалет
Найчастішим питанням, що задається людям, які були в космосі, на подив є не питання «Як виглядала Земля?» І не питання «Як ви себе почували за відсутності сили тяжіння?». Замість цих питань, люди запитують «Як же ви ходили в туалет?».
Це хороше запитання, і космічні агентства витратили незліченні години, намагаючись якомога більше спростити цей процес. Перші космічні туалети працювали за допомогою простого повітряного механізму: повітря всмоктувало екскременти в контейнер. У ньому також була спеціальна вакуумна трубка для сечовипускання. У найперших шатлах також використовувалися більш прості версії під назвою «трубки для спорожнення». Як показано у фільмі «Apollo 13», сеча з цієї трубки потрапляла прямо в космос.
Однією з найбільш важливих систем в туалеті була система фільтрації повітря. Повітря, в якому знаходилися екскременти, було тим же повітрям, яким доводилося дихати, тому збій у фільтрах міг перетворити закритий простір в дуже неприємне місце. З часом, дизайни туалетів стали більш різноманітними. Коли жінки увійшли до космічної гонку, для них був створена спеціальна система для сечовипускання з овальним «Колектором». Були додані і поліпшені обертові вентилятори, методи зберігання, а також системи управління відходами. У наші дні, деякі космічні туалети настільки складні, що вони можуть навіть перетворювати сечу назад в питну воду.
Хочете дізнатися забавний факт, яким можна збентежити вашого друга астронавта? Люди, які планують полетіти в космос повинні практикуватися у використанні космічного туалету за допомогою дуже специфічного пристрою, званого «тренажер позиції». Це тренувальний туалет з відеокамерою під його краєм. Астронавт повинен правильно сидіти … дивлячись у монітор на свою оголену п’яту точку. Це вважається одним з «глибоких і страшно збережених секретів про космічні польоти».
5. Одяг
Найвідомішим космічним одягом, ясна річ, є скафандр. Він буває різних розмірів, кольорів і форм, від примітивного SK-1 Юрія Гагаріна до громіздкого твердого AX-5 Hardshell від NASA. У середньому, скафандр важить приблизно 122 кілограми (у звичайному стані за наявності звичайної сили тяжіння), і для того, щоб у нього забратися потрібно витратити 45 хвилин. Він настільки громіздкий, що космонавти повинні використовувати спеціальні рукоятки для жорсткої нижньої туловищної частини скафандра (Lower Torso Assembly Donning Handles), щоб його надіти.
Тим не менш, є багато інших речей про космічний одяг, про які варто дізнатися. Життя в космосі вимагає набагато меншого гардеробу, ніж на Землі. Адже як людина може там забруднитися? Ви рідко виходите назовні (а якщо і виходите, то для цього є спеціальний костюм), а внутрішня частина шаттла або станції абсолютно чиста. Ви також набагато менше потієте, так як при нульовій силі тяжіння навантажень практично немає. Команди астронавтів зазвичай змінюють одяг кожні три дні.
Одяг також відігравав велику роль у боротьбі НАСА з проблемою відходів людської життєдіяльності. Початковим планом була установка туалетних пристроїв безпосередньо в скафандри. Коли це виявилося неможливим, агентство створило спеціальний «одяг з максимальною вбираністю», щоб вона служила в якості аварійного туалету для космонавта. По суті це спеціальні високотехнологічні шорти, які можуть увібрати до двох літрів рідини.
4. Атрофія
Незважаючи на те, що пропорції людської фігури стають мультяшними і подібними формі тіла супермена, мікрогравітація не робить нас сильнішими. Насправді, вона працює в протилежному напрямку. На Землі ми постійно використовуємо наші м’язи: не тільки для підняття речей і пересування, а просто для боротьби з силою тяжіння. У космосі відсутність м’язової діяльності в умовах невагомості швидко призводить до атрофії м’язів (м’язи починають зменшуватися і слабшати). З часом слабшають навіть хребет і кістки, тому що їм не потрібно підтримувати вагу.
Щоб боротися з цією деградацією і підтримувати м’язову масу, космонавтам доводиться дуже багато вправлятися. Наприклад, екіпаж МКС (Міжнародній космічній станції), повинен тренуватися в спеціальному тренажерному залі по 2,5 години щодня.
3. Метеоризм
Метеоризм може бути дуже неприємним і ганебним. А коли ви знаходитесь в космосі, він може ще й стати справжнісінькою загрозою вашому здоров’ю. Принаймні, в 1969 році, так вважали в NASA, коли вони займалися вивченням питання під назвою «кишковий водень і метан у людей, що харчуються космічною дієтою». Це може і звучить кумедно, але питання було дуже реальним і обгрунтованим. Метеоризм це набагато більше, ніж просто неприємний запах. Від нього виробляються значні кількості метану і водню, які є легкозаймистими газами. Друга частина проблеми полягає в тому, що космічна їжа сильно відрізняється від нормальної дієти землян. Їжа, якою харчувалися перші астронавти, викликала серйозне газоутворення. Їх нестримний метеоризм вважався потенційною причиною ризику вибуху, так що бідним вченим довелося аналізувати їх гази для того, щоб створити дієти, що викликає меншу газоутворення.
Сьогодні метеоризм не рахується величезним ризиком для життя. Тим не менш, звернути увагу на те, що ви їсте, перебуваючи в закритому приміщенні космічного корабля, ніколи не завадить. Ніхто не любить того хлопця, який випускає гази в ліфті цілими місяцями.
2. Космос може зіпсувати мозок
Космонавти, як правило, дуже стійкі до психологічного тиску, зрештою, космічні агентства проводять психологічні тести, щоб переконатися, що люди зможуть витримати стрес і не зійдуть з розуму під час місії. Тим не менше, життя в космосі все-таки може бути небезпечною для мозку. Насправді, космос сам по собі може викликати серйозні проблеми для людей, які живуть там протягом тривалого періоду часу. Проблема полягає в космічному випромінюванні: фоновому випромінюванні Всесвіту, яке, по суті, робить космос мікрохвильовою піччю низької інтенсивності. Атмосфера Землі захищає нас від космічного випромінювання, але як тільки ви опиняєтеся за її межами, від випромінювання не існує ефективного захисту. Чим довше людина проводить в космосі, тим більше його мозок страждає від радіації. Крім усього іншого, це може прискорити початок хвороби Альцгеймера.
Тому, коли людство, зрештою, приготується підкорити Марс та інші планети, політ цілком може завдати непоправної шкоди нашим мізкам.
1. Жахливі мікроби
«Хворі» будинки, це будівлі, які страждають від великої проблеми з цвіллю, і тому становлять небезпеку для здоров’я своїх мешканців. У них неприємно жити, але мешканці, принаймні, завжди можуть переїхати на нове місце або вийти на вулицю, щоб вдихнути свіжого повітря.
«Хворі» космічні кораблі і станції такої можливості не передбачають.
Цвіль, мікроби, бактерії і грибки є серйозною проблемою в космосі. Досить великі їх скупчення можуть пошкодити складне устаткування і викликати ризики для здоров’я, і не важливо, наскільки добре дезінфікують шаттли, перш ніж вони залишають атмосферу, ці маленькі гидоти завжди знайдуть спосіб ув’язатися за нами.
Як тільки вони потрапляють в космос, мікроби перестають поводитися як звичайна цвіль і стають чимось схожим на істоти з відеоігор. Вони розвиваються у волозі, яка в кінцевому підсумку конденсується в приховані, вільно плаваючі кульки з водою, зараженою мікробами. Ці плаваючі концентрації води можуть бути розміром з баскетбольний м’яч, і вони настільки переповнені небезпечними мікробами, що можуть навіть зашкодити нержавіючій сталі. Це робить їх страшною небезпекою для екіпажа і самої космічної станції, якщо належні заходи безпеки не дотримані.
