Ми звикли вірити, що шкільний підручник, а тим більше наукова енциклопедія, ніколи нас не обдурить. Але навіть найавторитетніші джерела не можуть гарантувати абсолютну достовірність. Заради краси, зручності і звички нам доводиться жертвувати правдою.
Ми пропонуємо вам переконатися, що деякі знайомі кожному ілюстрації насправді повинні виглядати інакше.
1. Модель атома
Класичну планетарну модель атома, яка красується на обкладинках підручників, запропонував Резерфорд У 1911 році. Але навіть з появою сучасних електронних мікроскопів, що дозволяють розглянути атоми, все ж побачити, з чого складається окремий атом, неможливо: настільки він маленький. Тому те, що електрони рухаються навколо ядра, як планети навколо Сонця, всього лише припущення. А як виглядають електрони, ми й зовсім не уявляємо.
2. Молекула ДНК
А от молекули ДНК навмисно малюють не так, як вони виглядають насправді. Мета картинки зі шкільного підручника біології не позначити молекулу ДНК, а дати уявлення про основні принципи роботи на прикладі її моделі. Насправді ДНК виглядає не так барвисто.
3. Карта світу
Ще одне припущення, з яким ми повинні миритися, – це карти світу. Передача тривимірного об’єкту, яким є планета Земля, за допомогою плоского зображення неможлива. Будь-яка карта світу, країни або місцевості – це всього лише проекція. Найвідоміша проекція, яка стала нам рідною на уроках географії, – проекція карти світу Герарда Меркатора. Тим, хто не готовий змиритися, що Гренландія гігантська, Австралія маленька, Тихий і Атлантичний океани одного розміру, а полюси тягнуться до нескінченності, варто користуватися глобусом.
4. Схема Сонячної системи
Достовірно передати відстані складно навіть в контексті земних об’єктів, тому не варто вважати, що схема Сонячної системи відображає всі масштаби правдиво. Космічні відстані навіть уявити складно, не те що зобразити. Планети Сонячної системи розташовані одна від одної дуже далеко. А схема, де вони вишикувалися в рівний ряд, показує лише їх умовне розташування. Відстань між Землею і Місяцем – близько 400 тис. км, що з деякими застереженнями можна зобразити так, як на картинці вище.
5. Пояс астероїдів
Та ж проблема космічних відстаней не дає зобразити і пояс астероїдів. Насправді космічному кораблю, який потрапив у цей пояс, не варто боятися, що космічні камінці його розчавлять. Середня відстань між астероїдами – кілька мільйонів кілометрів.
6. Крапля
Ще одне знайоме всім зображення, яке не відображає дійсності. Крапля води насправді має сферичну форму, вона швидше кулька, аніж сльозинка. А сльозинка – це таке ж умовне зображення, як сердечко, яке не має нічого спільного з виглядом справжнього серця.
7. Смакові зони язика
Але якщо з деякими неточностями і припущеннями ми повинні миритися, тому що людина поки не придумала, як зобразити правильний варіант, є і такі неточності, які вводять в оману, адже наука зробила крок вперед, а картинка залишилася стара.
На початку XX століття, коли почалися перші дослідження смакових рецепторів язика, було зроблено припущення, що на язику є кілька смакових зон, кожна з яких відповідає за певний смак. Була навіть складена карта язика з позначенням всіх цих зон. Але зараз доведено, що всі типи смакових рецепторів розподілені в усіх зонах язика, і хоча щільність їх розподілу нерівномірна, науково не доведено, що якась певна зона відповідає тільки за свій смак. Та й смаків більше, ніж 4. Крім кислого, солоного, гіркого і солодкого, існує «умамі» – смакове відчуття, викликане глутамат натрієм.
8. Велоцираптор
Те, що хижий двоногий динозавр велоцираптор був покритий пір’ям, теж стало відомо нещодавно. При детальному вивченні його кісток антропологи виявили горбки, що за структурою нагадують утворення на кістках сучасних птахів. Отже всі зображення доісторичного ящера на звичних картинках не відповідають дійсності: велоцираптор міг похвалитися пишним оперенням.
9. Тварини у середньовічних трактатах
Але нам ще пощастило, а ілюстрації в наукових книгах минулого змушували вірити в існування невідомих звірів, яких художник з багатою фантазією створював за розповідями дослідників-натуралістів з не менш багатою фантазією. Наприклад, в «Біблійній енциклопедії» єдинорогом іменувався носоріг, але, мабуть, середньовічним ученим його вид здався недостатньо шляхетним для такої красивого назви, і в подальшому образ єдинорога зазнав значної трансформації. А яка тварина перетворилася на гідру з книги зоолога Альберта Себи «Найбагатший скарб природного царства», досі залишається загадкою.
10. Марш прогресу
І, нарешті, знаменитий малюнок Рудольфа Золінджера «Марш прогресу» (1965), умовно відображає еволюцію людини. При погляді на цю ілюстрацію створюється враження, що еволюція – спрямований процес перетворення мавпи на людину. Насправді людина не може вважатися нащадком мавпи: ми просто мали спільного предка, який жив 18 млн років тому, але потім еволюційні шляхи горили, шимпанзе, орангутана і людини розійшлися.
