Таємничий древній геогліф знаходиться на схилі пагорба на півострові Паракас.
Геогліф – це нанесений на землю геометричний або фігурний візерунок, як правило, довжиною понад 4 м. Багато геогліфів настільки великі, що їх можна розглянути тільки з повітря. Одними з найвідоміших в світі геоглифов є лінії Наски в південному Перу, але це не єдині геогліфи в пустелі Наска. Приблизно в 200 км на північний захід знаходиться віддалений і дещо менш популярний геогліф під назвою Канделябр Паракаса. Він також відомий, як «Андский Канделябр» через подібність з підсвічником.
Геогліф знаходиться на скошеному схилі пагорба в затоці Піско на перуанському узбережжі. Лінії були вирізані в грунті на глибині приблизно в один метр і обкладені камінням в більш пізній період. Фігура заввишки в 181 м досить велика, щоб бути поміченою з відстані до 20 км у відкритому морі.
Канделябр Паракаса приписується Культурі Паракас часів I тисячоліття до н. е. Такий висновок зроблено на основі глиняного посуду, виявленого в області. Його радіовуглецевий аналіз показав вік в 200 років до н.е. Глиняний посуд, ймовірно, належав людям Паракас. Втім, достовірних відомостей про те, що це саме вони створили «Андский Канделябр» немає.
Форма геогліфу у вигляді тризуба можливо представляє посох бога Виракоча – міфологічної фігури в древніх віруваннях Південної Америки. Дехто каже, що це більше схоже на кактус.
Одержимий альтернативними теоріями письменник Франк Джозеф зумів розгледіти схожість з галлюциногенною рослиною дурману страмоміума. Його теорія полягає в тому, що доісторичні мешканці регіону Паракас відправлялися на північ до Каліфорнії для збору цієї рослини, а геогліфи використовувався для полегшення пошуку зворотного шляху.
Ідея про призначення геогліфів для навігаційної допомоги далеко не поодинока. Місцеві жителі вважають, що він використовувалося матросами для позначення півострова.
Однак незважаючи на безліч версій, Канделябр Паракаса досі залишається нерозгаданою таємницею.
За матеріалами vokrugsveta.ua