Деякi видaтнi митцi, яких свiт знає як рoсiян, мaють укрaїнське похoдження
Увагу до українських коренiв низки росiйських культурних дiячiв невимушено привернув третiй Президент Вiктор Ющенко пiд час недавньої зустрiчi зi студентами Київського нацунiверситету культури i мистецтв, пише газета Експрес.
Вiн наголосив, що українцi мають пам’ятати, скiльки унiкальних шедеврiв подарували свiту. Й додав: “Важливо… сказати, що Рєпiн — Рiпа — це український художник, а Чайковський — Чайка — це український композитор. Достоєвський — це український письменник. I в цей ряд можна включити ще тисячi прiзвищ”.
Поговорити на тему українського походження згаданих Ющенком вiдомих людей ми вирiшили з Олександром Роговим, iсториком, членом Нацiональної спiлки краєзнавцiв України.
— Тож наскiльки українськими є Рєпiн, Чайковський та Достоєвський?
— Усi цi митцi мають українськi коренi. З iншого боку, звичайно, вони були бiльшою чи меншою мiрою зросiйщенi. Але загалом, попри намагання Росiйської iмперiї приховати українське походження великих українцiв, бiльшiсть iз них не забувала про Україну.
Справдi, як каже Вiктор Ющенко, українськi родичi художника Iллi Рєпiна були з козацького роду Рiпи. Художник народився на Харкiвщинi, навчався в мiсцевiй iконописнiй школi, але у 20-рiчному вiцi подався до столицi Росiйської iмперiї — Санкт-Петербурга. Та Рєпiн зберiг своє вiдчуття належностi до українського народу. Вiн гаряче любив Шевченка, знав його творчiсть iз дитячих рокiв. Створив два портрети Кобзаря, називав його “апостолом свободи”. Був членом комiсiї, метою якої було вибрати варiант пам’ятника Шевченковi до 100-рiччя з дня його народження. Його друзями були такi українськi дiячi, як Кропивницький, Яворницький та багато iнших.
I ця спорiдненiсть Рєпiна зi своїм народом помiтна в його творчостi. Вiн створив чимало вiдомих творiв на українську тематику: “Запорожцi пишуть листа турецькому султановi”, “Вечорницi”, “Гайдамака”, “Солоха i дяк”, “Чорноморська вольниця”…
— А Чайковський — це справдi “український Чайка”?
— Так, український рiд Петра Чайковського мав козацьке прiзвище Чайка. Дiд композитора закiнчив Києво-Могилянську академiю, i його iмперська влада вiдправила працювати штабс-лiкарем за межi етнiчних земель України, до Росiї. Сам композитор iз 24-рiчного вiку майже щороку жив в Українi по декiлька мiсяцiв. Написав тут понад 30 музичних творiв, серед яких: опери “Коваль Вакула” (“Черевички”) i “Мазепа”, пiсню-романс “Садок вишневий коло хати”, а також дует “На городi бiля броду” на слова Шевченка. Вiн дуже часто використовував у своїх творах мотиви українських народних пiсень.
— А яким було українське корiння Федора Достоєвського?
— Батько письменника народився в селi Вiйтiвцi на Вiнниччинi. Згодом навчався в Подiльськiй семiнарiї, готувався стати священиком. Та його, як одного з найкращих учнiв, за рознарядкою скерували на навчання до Медико-хiрургiчної академiї в Москву. Там вiн i залишився, одружившись iз росiянкою.
У 2013 роцi в селi Вiйтiвцi ми попередньо вiдкрили перший в Українi музей Достоєвських. Тут, крiм батька письменника, жили ще одинадцять найближчих родичiв письменника, серед них шiсть сестер батька та брат. У цьому селi спочиває прах чотирьох Достоєвських: дiда та бабусi письменника, батькового брата й брата дiдуся…
Наприкiнцi XVIII столiття рiд шляхтичiв Достоєвських перетворився на рiд духiвникiв. Прадiд письменника Григорiй iз двома синами були греко-католицькими священиками. Його сина Iоана позбавили парафiї через вiдмову перейти в православ’я. Вiн разом iз Почаївською лаврою залишився вiрним унiатом. Другий син — Андрiй (дiд письменника) — згодом усе-таки перейшов у православ’я.
— Чому ж Федiр Достоєвський цiлком присвятив себе росiйськiй культурi?
— Достоєвський iз його глибоким психологiзмом у творчостi важко пiддається якiйсь нацiональнiй iдентифiкацiї. А чуттєвiсть притаманна саме українському менталiтету. У своїх записах вiн згадував про родичiв в Українi. Хотiв вiдвiдати Одесу, але жандарми перешкодили цьому.
Його батько Михайло також не забував про своє українське корiння. Вiн розiслав у всiх тодiшнiх газетах оголошення про те, що шукає родичiв у Подiльськiй губернiї. Але нiхто не вiдгукнувся, бо на той час усi звiдти виїхали. Я переглядав московськi архiви — батько письменника пiдписувався українською “Михайло”. I лише пiсля вiйни 1812 року, коли працював вiйськовим лiкарем, почав писати росiйською.
Федiр Достоєвський мав чимало українських друзiв. Поважав Тараса Шевченка, разом iз яким у 1860 роцi виступив у Петербурзькому манежi, був присутнiй на його похоронi, сприяв публiкацiї посмертної статтi про Кобзаря. До речi, донька письменника Люба зазначала: “…У моего отца были карие, чисто украинские глаза…”
— Раніше сказано, що українськими можна вважати й багато iнших росiйських митцiв. Яких, наприклад?
— Ну, хоча б Миколу Гоголя, який, як вiдомо, народився в селi Сорочинцi Полтавської губернiї. Українське корiння мав i Антон Чехов. У ХIХ столiттi його рiд був Чехiв. Якось у розмовi з Максимом Горьким вiн зiзнавався, що “в дитинствi не говорив iнакше, як по-малоросiйськи”.
У Києвi народився й жив письменник Михайло Булгаков. А в Немировi, на Вiнниччинi, — Микола Некрасов… Перелiк генiїв українського походження, приватизованих iсторiєю росiйської культури, справдi довгий!
Iрина ЛОПУХ