В Україні зареєстровано понад 19 тисяч проваджень за ухилення від мобілізації, однак кількість вироків у цих справах є в рази меншою. Основна причина такої ситуації, на думку ЗМІ, полягає в тому, що порушників військового обліку фактично не розшукують, що дозволяє їм уникати відповідальності, йдеться в матеріалі Української Правди.
Співрозмовник у Генеральному штабі ЗСУ повідомив, що завдання ТЦК — це «не бігати за порушниками, а обліковувати актуальні дані про всіх військовозобов’язаних». Водночас, один із комбригів висловив занепокоєння, що ТЦК часто мобілізують «хворих і кволих», оскільки щомісяця необхідно закривати мобілізаційні плани. Це призводить до того, що більшість таких новобранців не зможуть ефективно виконувати бойові завдання, у той час як «армії СЗЧ та здорових “ухилянтів”» залишаються на свободі.
Дані Опендатабот підтверджують зростання кількості порушень військового обліку: з січня по жовтень 2025 року ТЦК виписали понад 47 тисяч штрафів за адміністративні порушення, тоді як за аналогічний період 2024 року було зареєстровано 21 тисячу адмінсправ. Антирейтинг за кількістю порушень очолює Київ.
Військовослужбовець ТЦК на умовах анонімності зазначив: «Порушників багато, а нас дуже мало. Ми не спроможні штрафувати абсолютно всіх, хто не оновлює дані або не проходить ВЛК. Інша справа – ігнорування “бойової” повістки. Такі випадки намагаємося не пропускати».
З січня 2022-го по вересень 2025 року Офіс генпрокурора зареєстрував понад 19 тисяч проваджень за ухилення від мобілізації. Однак кількість засуджених за це порушення є в рази меншою.
Один із чоловіків, який не оновив військово-облікові дані, розповів про свій досвід: його затримали на блокпості в Карпатах і доставили до ТЦК. Він повідомив, що «довелося заплатити три тисячі доларів, щоб просто вийти з ТЦК», але з розшуку його не зняли, і довелося повертатися додому полями.
Керівник аналітичного відділу фонду «Повернись живим» Антон Муравейник розповів про популярні способи уникнення мобілізації: пошук роботи з офіційним бронюванням, працевлаштування цивільним робітником у ЗСУ або вступ до університету. Він також згадав про існування «фірм у регіонах, які мають “неофіційну” бронь», досягнувши домовленостей на рівні районних ТЦК, щоб їхніх співробітників не чіпали. За словами Муравейника, роботодавцям і регіональним чиновникам невигідно сприяти мобілізації, оскільки підприємства легальними чи нелегальними способами утримують дефіцитну робочу силу.
