19 березня 1882 в Барселоні був закладений перший камінь в основу майбутнього храму, присвяченого Святій Родині. З тих пір Саграда Фамілія, чиє будівництво не закінчено до цього дня, стала однією з головних визначних пам’яток Барселони.
Через рік після початку будівництва майбутній храм змінив архітектора – ним став молодий і талановитий Антоніо Гауді. Приступивши до обов’язків, він повністю змінив концепцію майбутнього храму. За задумом новатора в архітектурі Гауді, храм Святого Сімейства повинен був стати подобою Біблії, яка описує основні етапи життя Христа. Для цього він вирішив, що біля храму будуть три фасади, кожен зі своїм ім’ям – Різдва, Страстей Господніх і Слави, оточені 12 вежами (по числу апостолів), а окрасою центрального нефа стане вежа, присвячена Христу, заввишки в 170 метрів. При цьому висота її на 1 метр нижче найвищої гори Барселони – Монжуїк. Гауді хотів підкреслити, що творіння рук людських не може бути вище того, що створив Бог.
Фантазія архітектора зробила його дітище унікальною спорудою подібного роду – Гауді прагнув у своїх роботах дотримуватися природності, і Саграда Фамілія не стала винятком – немов чарівний ліс, прагне догори склепіння храму, переплітаючись з капітелями, як з гілками, і разом вони утворюють ажурну лісову павутину. За задумом автора, сонячне світло, проникаючи крізь розташовані на різній висоті віконні прорізи, повинно створювати всередині відчуття того, що крізь гілки дерев світять зірки. Велике враження справляє і зовнішня обробка башт храму. «Органом для Господа» називав Гауді своє творіння – його дивовижна акустика, на вивчення якої архітектор витратив кілька років, передбачає створення досконалої системи дзвонів, які повинні приводитися в рух вітром – так, наче в храмі звучить музика, творена Богом.
Будівництво храму, яке завжди велося тільки на пожертвування прихожан, розтягнулося на більш ніж сто років. Його головний творець і натхненник усіх задумів, Антоніо Гауді, який присвятив храму Святого Сімейства понад 40 років свого життя, за життя повністю закінчив лише один з фасадів – Різдва. Після його смерті непросте будівництво було продовжено – як данина пам’яті майстра, і як свідчення любові і вдячності до Творця.
