Василь та Маланка – Старий Новий рік та його прикмети і персонажі

0
1 444

Українці звикли відзначати Новий рік двічі – 1 та 14 січня. Але це не просто тому, що ми ледачі і любимо святкувати. Навіть не тому, що любимо поспівати пісень. Дехто не задумується про давні звичаї, а святкує Старий Новий рік ніби за звичкою, бо завжди так робив.

14 січня – свято Василя, що здавна відзначається українцями

У римлян день преподобної Меланії традиційно завершував рік, а день святого Василя починав новий. В народній уяві ці образи перетворилися у стійку пару, що стала прив’язана до реальних історичних постатей (князя Володимира Великого та його матері Малуші). А в обрядових текстах можна знайти відголоски правових норм та деяких деталей побуту Х століття.

Цей день – свято нового року за старим стилем, що супроводжується традиційними обрядами з переодяганням ряжених, щедрівками та посіванням. А напередодні Василя – свято Маланки, одне із найбільш веселих та колоритних.

Вечір перед Новим роком називають «щедрим» або «багатим»

Піст вже минув, і господині готували багато смачного – ковбаси, вареники, млинці. В цей вечір щедрували. За щедрівки платили грошима або продуктами, які віддавали на церкву або як плату музикам.

Маскарад у вечір перед Василем сьогодні став просто розвагою. Поряд із традиційними персонажами – козою, бабою, дідом, ведмедем, циганом – сьогодні вже з’являються і нові, сучасні. Проте в давнину переодягання виконувало важливі магічні функції.

Таким завданням для ряжених було відганяти злих духів, приносити здоров’я, забезпечувати врожай. Лихі сили треба було налякати або обманути. Для цього слугували кожухи навиворіт, чудернацькі маски, калаталки, торохтілки і тому подібне. Зовсім нехристиянські мотиви та традиції свідчать про давнє походження свята.

В кожному регіоні України цей день має свої особливості

Найцікавіше, мабуть, він проходить на Буковині. Свято навіть сьогодні закінчується купанням у річці. Щороку тут проходять фестивалі Маланок. Це унікальне свято, де представлена не лише українська традиція, а й сусідні – румунська, молдавська, бессарабська, що складаються у буковинську мозаїку. Свідками захоплюючого дійства можуть стати усі жителі Чернівців та гості міста 15 січня.

Традиційно, дівчата маланкували переважно біля вікон, а ряджені просилися до хати. Проте заходити можна було тільки з дозволу господарів. Коза змерзла та починала тупотіти і проситися до хати, а коли заходила, намагалася буцнути присутніх руками. Під кінець пісні вона завжди «помирала». Це символізувало закінчення родючості та зимову «смерть» рослинності. Проте важливим був момент «оживляння»: щоб привести козу до тями, її треба було розсмішити, чим і займалися усі присутні. Завжди спочатку виконувалися  величальні пісні на честь усіх членів родини, а тоді пісні про Маланку. Дівчина, переодягнена в Маланку, при цьому активно пританцьовувала та імітувала рухи, які описували у пісні.

Траплялися навіть справжні змагання гуртів маланкарів – найчастіше опівночі на перехрестях, мостах або кладках. Це були як колективні, так і індивідуальні змагання. Якщо кожен гурт виставляв свого представника, змагання найчастіше розпочинали ведмеді.

Всі щедрівки – радісні та оптимістичні, адже важливий не лише сам текст, а й настрій, з яким його виконуєш. Адже варто самому вірити у те, чого бажаєш. Чому часто бажають благополуччя та багатства? Це зумовлено як самим характером занять українців-землеробів, так і тим, що Василь здавна вважався покровителем землеробства та міг допомогти з гарним врожаєм.

Віщі прикмети у перший день Нового року

  • Якщо ніч ясна – рік буде щасливим; якщо день буде сонячним – то врожайним.

  • В деяких регіонах України у цей вечір господарі «лякали» дерева, які погано родять. Чоловік погрожував зрубати його, якщо так буде продовжуватися і далі, а жінка після замішування тіста для новорічного хліба, обтирала руки об дерево і перев’язувала його перевеслом. А так як рослини в цю ніч отримували чудесну здатність – починали говорити – з ними можна було домовитись.
  • Тварини, до речі, також могли розмовляти зрозумілою людям мовою та могли навіть поскаржитися Богові на господарів, якщо ті погано з ними поводилися.
  • А ще обов’язково треба було підбілити піч, бо напередодні вона танцює.

Зранку 14 січня хлопчики ходять від хати до хати і посівають. Вони обов’язково відвідують родичів та хрещених, бажають їм здоров’я і благополуччя. Посівають лише хлопчики, а зерно (найчастіше пшеницю) вони насипають в рукавичку. При цьому привітання та побажання адресовані усій сім’ї та її членам окремо – батькам, дітям, господарю та господині, парубкам і дівчатам.

Сьогодні далеко не всі пам’ятають про первісне ритуальне значення цих обрядів. Проте важливо інше: українці не забувають про їхнє існування і роблять все можливе, щоб їх підтримувати і поширювати.

З Новим роком!

Джерело: weloveua

Поділись