П’ять легенд прo Богдана Хмельницького, пoпулярних на Черкaщині

0
1 481

 «Ой спасибі тобі, Хмелю,
Й превелика шана,
Що врятував Україну
Від польського пана.»

У 2015 минуло 420 років з дня народження одного з найвідоміших Гетьманів України, нашого земляка Богдана Хмельницького. Неоднозначна постать Богдана оспівана в піснях, думах, описана в художніх творах. Сьогодні «Дзвін» пропонує своїм читачам п’ятірку найцікавіших народних легенд про славного Гетьмана.

100962694_large_4638534_20204

  1. Народження Хмельницького

В селі Суботові люди розповідають, що там колись жили одинокі дід і баба. Дітей у них не було. Одного разу чують вони, що в них коло ганку плаче дитина. Вони вибігли швиденько і побачили немовля, загорнене в ряднину. Лежить під хмелем, що оповив ганок.

Дід і каже:
– Візьмемо собі цю дитину.
А баба собі:
– Візьмемо, це нам її Бог дав.
Пораділи дід з бабою і забрали дитину в хату. Прийшов час та й стали вони думати-гадати як назвати малого.
А баба й каже:
– Він нам Богом даний, то й назвімо його Богданом, а ще знайшли його хмелем, то хай ще зветься і Хмелем або Хмельниченком.
Так і виріс у них Богдан Хмельницький і став бравим козаком, а згодом і гетьманом України.

  1. Богданове джерело

… У липні 1677 року з усіх боків обложило Чигирин стодвадцятитисячне військо турків і татар. Не хліба колосились на березі Тясмину – то списи турецькі стирчали з ковили-трави. Іржали коні. Важко гупали гармати. Градом сипались кулі із турецьких рушниць. Ні вдень, ні вночі не втихав герць.

Минув тиждень. Є порох. Є сила. Є харчі. Але немає води. І тоді козаки вирішили на кам’яній горі довбати криницю. День, другий б’ють скелю. Іскриться камінь. Метр, другий, третій…

Раптом над фортецею з’явилась хмара. Метнулася блискавиця – і вдарила в гору. Прокотилося відлуння, немов залпом стріляли тисячі гармат… І сталося диво… Тріснула, розкололася скеля – і звідти бризнула прохолодна джерельна вода.

Напоїли дітей козаки. Напоїли коней. Напилися і воїни – сили відразу потроїлися. Кинулися вони на військо Ібрагім-паші. І те змушене було тікати.

Минають віки, а джерело не висохло, не зміліло. Його в народі називають громобоєм. І хто з нього нап’ється, той сили набереться. А найбільше – любові до рідного краю. Жебонить джерело. Довгий час над ним стояв дерев’яний зруб. Згодом криницю розширили. І тепер до джерела ведуть широкі гранітні сходи.

  1. Легенда про три криниці

Повернувся якось після нової великої перемоги  Богдан Хмельницький до Суботова. І приїхали з ним ті три славних козаки, щоб вилікувались тут. Знайшли дідуся, що знався на лікуванні низько вклонились йому до ніг, поради спитати.

Відправив їх дід, до старої жінки, в якої було три доньки-красуні і порадив їм копати три криниці, воду чисту брати, молодців понівечених нею напувати.

Взялися красуні шаблями криниці копати. І перед сходом сонця вдарили джерела, у дзеркалі води вони побачили себе постарілими – усю свою вроду, чарівність відали воді.

Одужали друзі – і знову ринулися в бій. Не витримали вороги натиску молодецького…

Ось відтоді і стоять три криниці. Б’є могутнє джерело. Полощуть у цій воді свої зелені коси верби, чатують чарівність і вроду криниць осокори.

  1. Скарби Богдана

Кажуть є на Дніпропертовщині місце де сховано незліченні скарбип Гетьмана. Коли Богдан Хмельницький із козаками розбили польське військо і добули багато коштовностей, то він наказав усі скарби сховати у балці біля Білої або Бездонної криниці. Ніхто ще в ній дна не дістав. Мала трясовине дно: не можна було там ні пройти , ні проїхати.

Викопали козаки на схилі, біля самої води, печеру глибоку і вкотили туди віз із золотом. А потім замурували печеру. За п`ятнадцять кроків від цієї печери викопали другу і замурували в ній , повісивши на гаках, дорогий одяг. А щоб він не псувався, то під ним поставили два казани з оливою.

Тепер балка замулилась, затяглась землею – і сліду від печер не стало. Живе , кажуть, досі у Дніпродзержинську один старий-старий дід, який буцімто знає, де знаходяться печери і як їх відмурувати. Але , де живе той дід і як його прізвище, не відомо.

  1. Смерть Гетьмана

У народі говорили, що Богдан Хмельницький для козаків був наче батько, якого вони любили та поважали. Коли помер Богдан, то вірні воїни, не приховуючи сліз та горя, поховали його у стіні церкви.

Зраділа польська шляхта, що вже нема на них Богдана, і вирішили хоч з мертвого Хмельницького познущатися: відмурувати тіло гетьмана, спалити і попіл за вітром  пустити.

Проте козаки одразу про це довідалися і домовилися захистити супокій Богдана у надійному місці. Відмурували тіло та з допомогою священика перепоховали його, замурувавши у стіні вже іншої церкви, аби ніколи ніхто не смів глумитися над Богданом-батьком…

А ще кажуть, що віддані йому козаки викрали його прах з Іллінської церкви й таємно перепоховали на «Семидубовій горі», що розташована в селі Івківці. Вважається що разом із Богданом сховані біля його тіла скарби незліченні.

Наталя Писарева
Поділись

Загрузка...